Мій тато одного чудового ранку вирішив, що йому не личить бути сімейною людиною, і просто подався світ за очі, залишивши маму з пристойним кредитом за квартиру. З того часу я втратила право на нормальне, безтурботне дитинство.
Мені було десять, а братові Святославу всього три, коли тато «переплутав береги» й обрав собі іншу жінку, певно, моднішу й гарнішу так йому, мабуть, здавалося. У спадок нам дістався лише київський хрущовочний затишок, та й той із іпотекою на голові. Поки батьки ще гріли один одного біля плити, я навчалася в престижній гімназії, гасала на олімпіади, ходила в гуртки й навіть грала в баскетбол. Але як тільки мама залишилася сама, життя швиденько вийшло з ладу. Мама працювала вже на дві ставки: зранку тирала підлоги по офісах, а ввечері бігла доглядати стареньку бабусю.
Довелося прощатись із гімназією і переходити до звичайної школи у Печерському районі, бо поряд. Про баскетбол і всі зграйки можна було забути мама щоразу залишала мене за старшу з трирічним Святославчиком, щойно мала вільну хвилину. Усе стало зовсім інше, наче життя підмінили. Я закінчила школу, вступила в університет і тут же пішла працювати. Безтурботного дитинства, здається, й не було ніколи.
Мої розваги вимились із мене, мов старі шкарпетки. Все завдяки татовому прагненню до «вільного життя» й мамині постійній турботі про молодшого брата. Не так давно ми таки закрили оту страшну іпотеку ура, нам не страшні вже колектори! Мені 22 роки, я почала відкладати гроші на власну квартиру (в гривнях, звичайно, щоб інфляція дихала мені в спину). Стало трохи легше дихати.
Але тут, як у старому анекдоті, зявляється на горизонті «головний герой»: тато раптом вирішує, що сімя це, мовляв, круто, й повертається додому з широкою посмішкою. Видно, нагулявся. Мама сяє, мов перше сонце над Дніпром щастя повні очі. А от я дивлюсь на цю ідилію й нічого не розумію. Він же нас не витягував, кредит не платив, грошей не давав, сина вирощувала я (а не він!), а тепер хоче повноцінне сімейне життя. Ну прям «добрий батько року».
Звісно, мама радіє А я Я не можу навіть спокійно на них дивитись.
