Нещодавно мій тато приїхав до мене в гості. Сіли поговорити і розмова зайшла про те, що у мого чоловіка постійно вимикається телефон (як тримати заряд то максимум 15-20 хвилин працює, батарея геть сіла, а як її замінити стає ще гірше), тому я вже шукаю новий телефон собі на день народження.
Мій чоловік після цього буде користуватися старим. Ви ж знаєте, кому потрібніше, той і користується. Тут тато дістає стареньку потерту коробочку і каже: Це тобі від нашої бабусі Ганни. Продаси і вистачить на новий телефон. Бабуся вирішила передати мені свою обручку. Навіть коробочку вціліла!
Окрім самої обручки, всередині лежали стара квитанція, цінник і пломба. Обручку купили ще у 1977 році. Вага трохи більше 7 грамів.
У свої роки я не можу уявити скільки це було, порівняно з нашими цінами зараз. Мені здається, що це тоді було дуже дорого. Але колись були популярні масивні обручки, люди могли їх собі дозволити.
Зараз навряд чи хтось купив би таку. Навіть не уявляю, скільки коштує таке зараз. На обручці проба 583, золото. Думаю, радянське золото, мабуть, краще ніж теперішнє. Обручка, як бачите, просто величезна порівняно зі стандартною заручальною.
Я одразу сказала, що продавати її не збираюсь. Я її носитиму. У всілякі забобони (наприклад, що не можна носити чужі кільця) я не вірю. Для мене це буде найдорожча згадка. Телефони зараз кожен рік ламаються: купуєш, викидаєш, а от таке кільце ніколи вже не купиш і не знайдеш.
Що б ви зробили з такою обручкою? Життя підказує: інколи найцінніше це те, що має память і любов декількох поколінь, а не те, що легко купити за гроші.
