Коли мені було 10 років, а моїй молодшій сестричці Оксанці лише 3, наш тато нас покинув. Він знайшов іншу жінку, яка, на його думку, була красивішою за нашу маму. Тато залишив нам квартиру в Києві, яку колись взяли в кредит разом із мамою. Коли батьки ще жили разом, я ходила у гарну київську школу, брала участь у олімпіадах та різних гуртках, грала у баскетбол за команду району. Але після їхнього розлучення усе змінилося.
Мама змушена була працювати на двох роботах одночасно. Вдень вона прибирає офіси, а ввечері доглядає хвору бабусю, щоб заробити на наше життя. Мені довелося перевестися у найближчу до дому школу, бо далеко ходити вже не було кому допомогти з Оксанкою. Я перестала займатися баскетболом, бо майже весь вільний час залишалася з сестричкою, поки мама була на роботі. Все стало зовсім інакшим. Я закінчила школу, вступила до університету і змушена була рано почати працювати. Моя щаслива безтурботна дитинство закінчилось занадто швидко.
