Мій чоловік виріс у щасливій та дружній родині. Але коли батьку мого чоловіка виповнилося 57 років, його дружина, на жаль, померла. Звичайно, татові було важко пережити цю втрату. Тому ми вирішили: продаємо його квартиру у Львові, розділяємо гривні і забираємо тата до нас в будинок, поки він не оговтається від болю. Це було розумне рішення.
Я думала, що він поживе з нами десь пів року, а потім придбає собі власне житло, але цього не сталося. Йому дуже сподобалося у нас. За комунальні послуги й покупки він нічого не платив. Я йому готувала їжу, прала одяг, прибирала в його кімнаті. Він тільки ходив на роботу. Життя було, як на курорті.
Так він жив з нами цілих одинадцять років. Потім почав постійно повчати нас, розказувати, що і як треба робити, вигадувати свої правила ми вже більше не могли цього терпіти. Тоді ми вирішили купуємо йому будинок в селі неподалік міста. Він здоровий, у гарній формі, може сам собі давати раду.
Ми купили йому хату, облаштували все, щоб він міг там жити комфортно. Але тато почав придумувати байки про біль у серці й інші проблеми. В основному вигадує, щоб мати можливість залишитися з нами. Але я більше не хочу цього. Я хочу нарешті відпочити й побути лише зі своєю найближчою родиною. Я дуже виснажена Що мені робити?
