Є одна жінка, з якою я навчалася в школі. Нехай її звати Лада Ковальчук. Лада, до речі, завжди була помітною, справжня улюблениця всіх і серед однокласників, і вчителів теж. Після школи Лада вступила до університету в Києві, обрала юриспруденцію. Згодом вона вирішила здобути ще одну освіту пішла вчитись на факультет економіки та менеджменту. Саме там вона познайомилася з хлопцем, з яким через рік одружилася. Він добре заробляв, не наполягав, щоб Лада працювала, тож вона спокійно закінчила другу освіту.
Коли Лада отримала другий диплом, шукати роботу не квапилась залишалася вдома. На запитання друзів, чи не нудьгує, відповідала, що живе ідеальним життям. Казала, що її чоловік обожнює чистоту і домашній затишок, а вона не змогла б цим опікуватися, якби працювала. Чоловік давав гроші на всі її бажання від відвідування салону краси до абонементів у київські фітнес-клуби.
Так вони й жили. Іноді, розповідала Лада, чоловік починав говорити про те, що мріє про дитину, але вона відразу переводила розмову. Лада зовсім не хотіла дітей: все ще була занепокоєна своєю фігурою, здоровям і вільним часом.
Їхній шлюб тривав майже дванадцять років, але зрештою вони вирішили розлучитись. Лада не розповідає, що сталося, і мені не хочеться фантазувати. Розійшлися тихо, після розлучення чоловік повністю перестав матеріально підтримувати Ладу.
Тепер її утримує батько, який ще працює в Харкові. Але ці гроші зовсім інші, утримувати той стиль життя, до якого Лада вже звикла, майже неможливо. Батько постійно наголошує, що час знайти роботу. Ладі вже тридцять пять, вона доросла жінка, і так триває не може.
Лада звернулася до однокласників із проханням допомогти із роботою. Один із друзів має свій магазин у торговому центрі в Дніпрі й запропонував їй посаду адміністратора, але Лада одразу відмовилась. Мовляв, не збирається працювати на такій роботі з двома дипломами.
Це навіть трохи смішно. Жодного досвіду роботи, останній раз навчалась ще давним-давно, але очікує престижної керівної посади з високою зарплатою в гривнях.
От я й думаю: як вважаєте, чи можливо знайти хорошу роботу у тридцять пять років, якщо жодного разу не працювала? Ситуація непроста, і я все частіше ловлю себе на роздумах про те, як багато в нас таких Лад.
