Галочко Михайлівно, ви знову мої вареники зїли? Оксана стоїть посеред кухні з порожньою мискою.
Я гадала, це для всіх починаю виправдовуватись.
Як для всіх? Я спеціально для Софійки готувала! У неї ж алергія на борошно!
Тарас виходить із кімнати, зморений після ночівання.
Мамо, ну скільки можна? Ми ж домовились ліва полиця у холодильнику наша!
Ліва полиця. У моєму власному холодильнику тепер є «їхня» зона. Півтора року тому вони заїхали «на кілька місяців». Поки не знайдуть житло. Тимчасове перетворилось на вічний кошмар.
Бабусю, а де мій пенал? Андрійко метушиться по хаті.
Дідусю, ти не бачив мою ляльку? Софійка тягне чоловіка за светр.
Микола ховається за газетою на балконі. Єдине місце, де можна сховатися у власній оселі.
Все! раптом вигукує Оксана. Годі! Тарасе, або ми знімаємо квартиру, або я з дітьми їду до сестри!
Куди знімати? відповідає син. За пятнадцять тисяч? У нас же кредит на авто!
То продай машину!
Здуріла? На роботу як їздитиму?
Діти починають ревіти. Я намагаюсь їх заспокоїти, але Оксана вириває Софійку з моїх рук.
Не треба! Самі впораємось!
Йду до спальні. Чую, як грюк
