Я знаю Олеся з самого дитинства. Ми виросли у спільному дворі київської багатоповерхівки, тож, звичайно, давно дружили. Ще підлітками ми збирались разом і їхали до центру міста до Майдану, до брукованих вулиць із сонячними калюжами і ледь чутним гомоном кави. Там ми могли годинами гуляти або просто сидіти на лавці під тінню каштанів. Нас мало цікавили якісь серйозні стосунки з дівчатами; ми більше переймалися тим, як реагують хлопці з компанії, кожен хотів залишитись у виграші, зберегти повагу товаришів.
Потім я пішов служити до війська мене відправили в Закарпаття. А Олесь якось спритно уникнув армії. Після повернення я швидко влаштувався на роботу, невдовзі одружився. З дружиною прожили ми десять років, у нас зявились двоє дітей, а тоді раптом відчули: ми зовсім чужі одне одному. Сварки стали як хмаринки на літньому небі: запливали несподівано і густішали, аж поки не захочеш втекти до іншого виміру. Зрештою вирішили розлучитись.
Через два роки, коли нарешті став вільним чоловіком, я несподівано зустрів Олеса на підїзді, якийсь ніби трохи більший ніби надягнув чужу сорочку. Ми уявно опинилися у столичній кавярні, де пахло вишневим варенням і старими книжками, і почали згадувати минуле. Зясувалось: і він розлучений, теж шукає другу половинку. Минув ще рік. Я зустрів іншу жінку ми одружилися швидко, як у весняному сні. А потім ще раз зустрів Олеса, і виявилось, що і він знову хтось поруч. Але його дружина видалася мені надто пишною, майже нескінченною на тлі вузьких вулиць Подолу.
Що тебе в ній приваблює? здивовано спитав я.
Олесь відповів приземлено, майже серйозно: Вона чудово прибирає наша квартира завжди чиста́, і ще краще готує борщ та вареники. А головне з нею душа відпочиває! Можу собі спокійно пити пиво і дивитися футбол, гуляти з хлопцями по місту. Вона ідеальна! Справжня. Ніколи нічого не забороняє.
Я почув це і ніби прокинувся у сні: для мене жінка в житті завжди була іншою не лише для побуту. Так, важливо, щоб вона вміла варити справжній борщ, як у дитинстві, і щоб удома було затишно. Але головне щоб між нами була любов.
Для когось справді важливіше мати чистоту й смачну вечерю на столі. А я мріяв, щоб ми з коханою розділяли думки і почуття, щоб були на одній хвилі, як дві частини однієї пісні. Щоб поважали і розуміли одне одного. Особлива радість, коли у пари є спільні захоплення разом ліпити вареники чи прибирати під українську колядку.
Двоє людей, які їдуть на одному велику й крутять педалі в одному напрямку ось де справжній успіх, бо швидше доїдеш до сонячної брами кінця сну.
А ви погоджуєтесь зі мною?
