8 червня 2024, Київ
Сьогодні хочу розповісти про вечір, який змусив мене задуматися над гостинністю українців та моїх власних очікуваннях. У мене є знайомі, яких я називаю «бережливими». Вони економлять на всьому починаючи з продуктів і завершуючи одягом. Це досить заможні люди, вони завжди з грошима; не можна сказати, що їм бракує коштів, а навпаки можуть собі багато чого дозволити.
Я завжди навідуюсь до них тільки під час якихось подій день народження, чи сімейне свято. У повсякденні ми просто телефонуємо одне одному. Місяць тому отримав запрошення на день народження у їхній квартирі. Погодився і, як це не дивно, після святкування повернувся додому голодний.
Ранком, у визначений день, я ретельно вибрав подарунок для іменинниці Оксанки і вирушив на роботу. Запрошення було на 16:00. Обід пропустив, випив лише каву з парою домашніх печивців, сподіваючись, що на вечірньому застіллі буде чим втамувати голод. Якось не звик перед святом наїдатися адже за українською традицією завжди накривають щедрий стіл.
Рівно о четвертій прийшов до знайомих. Вручив подарунок, побажав щастя, здоровя та, напівжартома, зізнався: «Я як вовк голодний, спеціально не їв» на що господар, Сашко, усміхнувся: «Все готово, заходь!»
Всього нас було шість гостей і два господарі. Ввійшовши до вітальні, помітив, що великого столу немає замість нього полиця-буфет. Крісел теж обмаль, сіли вісімох на малу канапу, наче оселедці. Було б приємніше за традицією по-людськи посидіти за столом, але хазяйська задумка не оставила вибору. Оксанка винесла маленький круглий столик, на ньому закуски.
Я, признаюсь, навіть перерахував і не соромлюсь цього. На столі було по вісім тонко нарізаних шматочків ковбаси (яку люблю чи не найбільше), стільки ж сиру, вареного мяса, томатів та огірків усе по рахунку, як під калькулятор. Дві мініатюрні мисочки салату та фрукти з точністю до кількості присутніх. Все красиво оформлено, але суто на смак, не на ситість. І, як символ достатку, пляшка вина для веселощів.
Сиджу, жую ковбаску з сиром, а голод не минає! Навіть пити не дуже хотів боявся, що голод лише посилиться. В цей момент Сашко оголошує: «Зараз буде гаряче!» і, з надією на повноцінну вечірню страву, чекаю, що винесуть. Оксанка подає основне по одній запеченій картоплині та по одному курячому стегенцю на кожного! От це було справжнє комічне видовище. Тільки торт був нормального розміру.
Зізнаюсь, вечір був веселий ми сміялися, згадували старі історії але по справжньому розійшлися вже через півтори години, і я все ще був голодним.
Дорогою додому купив хліб, сало, сир і шматок ковбаси у крамниці. Вдома зїв справжню вечерю. Так мої знайомі і заощадили навіть на святі.
Залишається питання: Чому запрошувати людей на день народження, якщо не хочеш або не вмієш нагодувати по-українськи, як годиться? За українською традицією стіл має ламатися від частування, адже саме в цьому проявляється душа гостинності. Мабуть, тепер я цінуватиму звичайний домашній борщ і миску вареників набагато більше справжній смак дому та української гостинності.
