Мої родичі вже чекають, коли я залишу цей світ. Вони роздумують, як зайняти мою квартиру на Хрещатику, та я заздалегідь подбала про своє майбутнє.
Мені випадково виповнилося шістдесят, і я живу одна. Дітей і чоловіка у мене немає, хоча колись я була одружена. У двадцять пять років я вийшла заміж за кохання.
Шлюб розвалився через невірність мого чоловіка. Він привіз коханку до нашої оселі, і я не могла цього терпіти зібрала речі й переїхала до батьків. Два місяці після розлучення я дізналася, що вагітна.
Щиро кажучи, я не захотіла повідомляти колишньому чоловікові. Я не шукала його, а вирішила виховати дитину самотужки. Коли народився мій син, лікарі принесли сумну новину: дитина дуже квола і має невиліковну хворобу, вона виживе, якщо доживе до одинадцятидванадцяти років.
Я не знала, куди йти і що робити. Щодня годувала його грудьми, але в голові був лише один думка моє дитя скоро підете з цього світу.
Син досяг пятнадцяти років, а потім, за тиждень до нього, помер мій батько. Я втратила двох найдорожчих людей.
Батько залишив мені свою велику квартиру в самому центрі Києва. Я все життя жила самостійно, і чоловіків у мене було небагато. Я хотіла мати ще одну дитину, проте боялася повторити минуле, тому не ризикувала. У сорок пять років я придбала ноутбук, щоб підтримувати звязок із родичами та читати новини.
Родичі дізналися, що я жила одна, і почали по черзі навідувати мене, приносячи подарунки та смаколики. Часто запитували, чи я склала заповіт, а коли зясували, що ні, почали скаржитися на мої фінанси. Дехто навіть підлаштовував іншим родичам історії, щоб виглядати переді мною краще. Я вже знала, кому залишу квартиру: другу, чия донька завжди безкорисливо допомагає.
А моя сімя хоче лише стіни і дахи. Певного часу я розірвала з ними звязок, та це їх не стримало.
Одного дня мій кузен подзвонив і нахабно спитав, чи я ще жива і кому я віддам житло. Я була так ображена, що заборонила всім родичам писати мені чи дзвонити.
Тепер я розумію, що справжнє багатство це не квартири на Хрещатику, а доброта і підтримка людей, які безкорисливо діляться теплом своїх сердець. Життя коротке, а людська щедрість залишає слід довший за будьяку ціну.
