Я тобі зараз розповім цю історію… Ми з чоловіком були просто в шоці, коли наша донька Оленка заявила, що виходить заміж. Їй же тільки вісімнадцять! Як ми її не вмовляли, як не намагалися переконати, Оленка стояла на своєму і все.
Моя свекруха відразу взяла допитати її:
Оленко, ти, часом, не чекаєш дитину?
Ні, бабусю, все добре, каже Оленка.
Її наречений старший лише на два роки. Ми з його батьками все обговорили, вирішили, що весілля влаштуємо у нас вдома. Але Оленка була дуже невдоволена.
Це ж так по-селянськи! Давайте зробимо щось сучасне, обурювалась вона.
Ми довго сперечалися, поки врешті не дійшли згоди: святкуємо у ресторані. Оленка, звичайно ж, вибрала найдорожчий варіант. Нам з чоловіком і родині нареченого це було не дуже приємно, чесно кажучи.
Вона розплакалася:
Я ж одружуюся один раз у житті!
Ну що робити Взяли кредит у банку, те саме зробили і батьки зятя. Купили той діамантовий перстень, про який вона мріяла. Я ще з нею вибирала весільну сукню просто казкова, вся в мереживі.
Ми хотіли поїхати до РАЦСу на нашій старенькій «Ладі», але Оленка ніяк не погоджувалась.
Візьміть в оренду джип! просила вона.
Чоловік їй пояснює: дорого дуже!
Але я ж дуже хочу
Орендували того джипа. На весіллі ми з чоловіком вже були виснажені морально й фізично. Обійшлося весілля, скажу тобі чесно, в кругленьку суму понад 80 тисяч гривень.
А найбільша «родзинка»: Оленка та її чоловік розійшлися через пів року! Просто їй не сподобалось бути заміжньою, постійно мала якісь претензії до чоловіка.
Я ще згадала, як сама виходила заміж. Була на мені проста спідниця та новенька святкова блузка, майбутній чоловік зустрів мене біля РАЦСу з букетом ромашок. Ми вже двадцять років разом, маємо дітей. Ані ресторан, ані дороге весілля це все не гарантує щасливого шлюбу, повір мені.
Я не проти весіль, просто все має бути в міру. Дуже сподіваюся, що наступного разу Оленка буде розумнішаІ от зараз, коли Оленка вже жила сама, одного вечора вона тихенько зайшла до кухні, сіла поруч зі мною і сказала:
Мамо, ти знаєш, тоді я нічого не розуміла. Мені здавалось, що якщо все буде гарно, на показ, то й життя складеться ідеально. А зараз мені б лише домашнього борщу, тихої розмови і того букета ромашок, як у тебе на весіллі…
Ми обійнялись, і я зрозуміла: іноді треба зробити зайвий крок, дозволити дитині спробувати і помилитись, а найголовніше бути поряд, коли вона повертається. Бо справжнє щастя у простих речах і люблячих серцях, а не в діамантах і джипах.
