Мій шлюб із колишньою закінчився черговою появою у залі судових засідань. Не стану сперечатися, хто винен більше у стосунках завжди винні обоє.
Але факт у тому, що моя друга дружина завела собі коханця. Заможний підприємець, який багато років тому переїхав до Львова, а потім відкрив тут невеличку кав’ярню. Спершу вона намагалася приховувати свої стосунки з ним, однак із часом це вже й не мало значення цілком відкрито перестала приховувати роман.
Зрештою, вона з холодним обличчям заявила: подає на розлучення й хоче відібрати половину нашої квартири. Їй здавалося, я почну біснуватися та нервуватися, але ця квартира куплена повністю за мої чесно зароблені гривні. Колишній дружині до неї жодного відношення окрім того, що два роки тут мешкала. І тепер вона ще й має сміливість заявляти претензії.
Я відреагував спокійно, навіть не відмовляв її від суду. Терпляче дочекався, поки вона програла справу та змушена була оплатити судові витрати. Я вже мав гіркий досвід із першою дружиною. Тоді судова тяганина тягнулася понад три роки, кожне засідання оберталося скандалом не могли дійти ладу.
Однак перша дружина таки домоглася свого судилася за половину мого майна, винайняла хорошого адвоката. Я залишився без квартири, яку успадкував від батька.
Та ці уроки не пройшли дарма. З другою дружиною я діяв розважливіше: ще до шлюбу мав власне житло у Києві, яке своїми руками відремонтував, але оформив на ім’я брата. Брат людина, якій я довіряю беззастережно. І коли настав час розлучатися, виявилось: у мене офіційно нічого й немає. Після провального першого шлюбу жодна жінка вже не змогла мене ошукати.





