Моя колишня теща стежить за нашою родиною.
Колишній тещі 52 роки, вона мама моєї покійної дружини Оленки.
Женився я у 23 такий собі, недосмажений ще хлопець. Оленка завагітніла ще до весілля, от і народилася нам донечка Соломійка.
Через два роки наше сімейне життя, як борщ у холодильнику, закінчилося: дружина тяжко захворіла і, на жаль, швидко померла.
Отак і залишилися ми із Соломійкою удвох. Я зібрав речі і подався у нове місто до своїх батьків під Тернополем. Так було зручно: я вкалував по 10 годин на день, а мама з татом могли займатися онукою. Така от була домовленість.
Довго чекати не довелося незабаром мене підвищили, і я купив невеличкий будинок за півгодини їзди від батьків. З того часу Соломійкою опікувалися то бабуся й дідусь, то няня (я наполягав, щоб батьки мали відпочинок не хотів перетворювати їхню пенсію на цілодобовий садочок). Тепер Соломійці вже вісім років.
І тут бам! колишня теща зібрала свої торби й вирішила перебратись до нашого міста, бо хочу бути ближче до внучки. Чесно кажучи, для мене це було сюрпризом навіть не через її мотиви (які цілком зрозумілі!), а тому що між нами була не одна тисяча кілометрів!
Ну гаразд, подумав я. Дочка в неї була одна, і, ясно діло, онука теж одна-єдина. Не хоче старіти в самоті.
Але з того часу теща перетворила наше життя на безкінечний серіал.
По-перше, вона проводить у моїй хаті більшу частину дня. Так, буквально цілий день повертаюся з роботи, а вона зі шваброю напоготові. Мало того, у вихідні влаштовує собі візити, хоча якось це слово мало пасує: теща сидить у нас з ранку до вечора, як домашні капці.
Вона навіть приходить, коли Соломійка у школі. Її аргументи:
Хто ж тут прибиратиме, якщо не я? Пилюка щодня! Як без жіночої руки?..
Хатино, дивись квіти вже ледь живі, ще трохи та доведеться їх на компост відправити.
Тут учора злодії нишпорили по дворах, але сюди не сунулись бо я біля воріт сторожила.
Не хвилюйся, гроші твої цілі, не збанкрутую тебе.
Мені здається, вона переконана, що душа її доньки живе у нашій хаті. Бо я кілька разів чув, як вона розмовляє з кимось (і в кімнаті, звісно ж, нікого не було!)
Із серіалу Найліпший маркет одягу
Вбрання то її головна тема.
Після багатьох розмов я відверто сказав тещі, що її поведінка це вторгнення до мого особистого простору, і мені це не до смаку. Вона кивала, що зрозуміла. Але
Минулого тижня ситуація перевершила саму себе.
Вже півтора року я зустрічаюся з дівчиною. Нарешті ідеальний вікенд: Соломійка гостює у бабусі з дідусем, я запросив свою обраницю до себе. Чим не свято? Вечеря, кіно, диван усе як у кіно!
І раптом шум якийсь у передпокої. Я злякано обертаюся до дверей, а там силует моєї тещі! Звісно, постукати, зателефонувати це через чур. Захотіла, відкрила ключем і зайшла, бо квіти, мабуть, зівяли.
Але обурилась тут не я, а вона! Теща, мов буря, кинулася з криками про зраду, про неповагу до покійної Оленки.
Я навіть розгубився від такої нахабності. Спокійно пояснив, віддав ключі й попрохав більше не заходити:
Більше ти тут не гість!
Теща людина самотня, і навіть мої батьки радять не перегинати палицю. Ну що ж, мабуть, і справді доведеться шукати компроміс і час від часу відправляти Соломійку в гості до бабці. Але наша хата це тепер неприступна фортеця, і на тому ставлю крапку.
P.S. Гривня, нерви і спокій не безмежні ресурси.
