Слухай, хочу поділитися з тобою однією кумедною, але водночас дуже життєвою історією.
Колись давно, моя свекруха померла, і вже після похорону я собі чітко пообіцяла: не буду втручатися в справи молодих, хай у померлих буде спокій, а в живих свої рішення.
Ще тоді собі клялась: ким би мені не стала майбутня невістка, ні в якому разі не повторю моїх помилок і не стану такою, як була колись моя свекруха.
Але знаєш, як у житті буває обіцянки обіцянками, а коли доходить до діла, все не так просто, як здавалося.
Мій Сашко нещодавно справив собі 25 років уже зовсім дорослий. І ось на початку літа привів до нас дівчину.
Я, вірна своїй обіцянці, зустріла її з відкритим серцем, але, зізнаюся чесно, з половиною ока все ж таки насторожено дивлюся.
Сказала собі: не буду пиляти, не буду шукати недоліки, не буду вчити її нехай молоді самі з усім розбираються, бо я добре памятаю, до чого приводять вічні поради й зауваження. Не хочу, щоб зі Сашком і його обраницею повторилася наша стара історія чвари та сварки.
Навпаки, навіть дай, думаю, догодити їм трохи. Мені щиро подобається варити зранку каву на двох, знаю, хто яку кашу чи сирники полюбляє. Вихідними влаштовую якісь маленькі сніданкові свята, а в будні ніколи, часу й так обмаль.
Тому щойно видається вільна хвилинка беру чоловіка і їдемо до річки, або до мами на варення й соління чи до подруги чай пити, щоб молоді спокійно побули вдома.
А ось нещодавно сталась така історія, смішна, але трохи й неспокійна водночас. Вечір був, сидимо з невісткою Марічкою і вона хвалиться новою блузкою. Каже, придбала дорогою з роботи гарна, проста, але одна гудзика не вистачає. Та й ціна невисока всього 200 гривень.
Покрутили, приміряли ходила вона в тій блузці, як лялечка. На наступний день зібрались разом у гості, я й питаю одягнеш свою нову? А вона дивиться і каже: Та я не можу, бо гудзика нема, а пришити не вмію
І тут, чесно, я аж дар мови втратила. Марічці 22 роки, а ані голки, ані нитки не має, і, виявляється, навіть не знає, як пришити ту гудзика.
Думаю собі: ну як же так! А завтра, доню, як будеш підтримувати дім, родину, як важливі рішення прийматимеш?
Зараз сама не знаю, що робити чи то мовчки пришити гудзика й не морочити дівчині голову, чи, може, все-таки показати, як це робиться, а то нехай сама вчиться, якщо вже хоче ту блузку носити.
Одне знаю точно: страшенно не хочу бути сварливою свекрухою. Пережила це на собі й не зичу нікому. Отака от у мене сімейна пригода.
