Моя мати, Марина, була подругою одного заміжнього чоловіка, від якого я і народився. Ще в дитинстві у нас не було постійного притулку ми вічно переїжджали, орендували квартири у різних містах, від Києва до Одеси. Коли мені виповнилося пять, Марина познайомилася з новим чоловіком і захотіла залишитися з ним, але той поставив умову: візьме її лише за умови, що вона буде жити сама. Вона без вагань продала мене цьому чоловікові, відвела мене до його батька, Володимира, передала всі потрібні папери і кинула телефон у двері його квартири. Я залишився на порозі, а двері відкрив Володимир, який, побачивши мене, одразу зрозумів, хто я. Він впустив мене в хату.
Дружина Володимира, Олена, прийняла мене так само, як і їхніх дітей дочку Ганну та сина Андрія. Спочатку батько хотів віддати мене в дитячий будинок, проте Олена заперечила, сказавши, що я нічого не зробив і не заслуговую на такий суд. Вона була справжньою святинею. Я спочатку чекал, коли повернеться моя рідна мати, вірив, що вона скоро забере мене назад. Поступово ж я почав називати Олену мамою.
Батько Володимир ніколи не ліпив мене, не мав до мене теплих почуттів і вважав мене зайвою ротикою. Проте, як і решту родини, я отримував їжу і одяг. Сам Володимир був суворим деспотом. Коли він приходив додому, ми з іншими дітьми ховалися у дитячій кімнаті, намагаючись не потрапити йому на очі. Олена не могла залишити його, бо він був владний і не віддавав би дітям свободу. Вона навчилася уникати його гнів і, коли треба, стримувати його лайку, захищаючи нас від криків і кривавих скандалів. У будинку панувала тиша, ми знали його розклад і не турбували батька. Головне нам нічого не бракувало, а мама дарувала нам любов і ласку вдвічі.
Лікар з м. Київ поділився «хітрістю», яка повертає гострий зір. Коли ж Володимир нарешті залишив нас і поїхав до чергової кохані, ми зітхнули з полегшенням. Тоді ми вже були майже дорослими: сестра Софія та брат Андрій закінчували школу. Ми були ровесниками, тому й я готувався до випускних іспитів. Троє випускників підтримували один одного, підганяючи слабкі місця. Кожен мріяв потрапити до престижного інституту. Хоча Володимир не був ласкавим, він пообіцяв оплатити навчання, і слово його було виконане. Ми вступили, отримали спеціальності, про які мріяли.
Після того, як наш батько помер, залишилося добре спадкоємство. Остання його коханка нічого не отримала вона просто не встигла його одружити. Ми стали повноправними власниками його фірми та банківських рахунків у гривнях. Бізнес розвивали, і настало час відкрити нове відділення за кордоном. Я запропонував, щоб я очолював цей проект. Попросив я взяти з собою нашу маму вона, як ніхто інший, заслуговувала на подорож до теплої країни. Сестра і брат підтримали цю ідею.
У день, коли ми готувалися їхати, несподівано зявилася моя рідна мати. Я одразу впізнав її, адже дитяче спогади зберегли її образ. Вона вирішила нагадати про себе, коли дізналася, що я їду: Синку, я твоя справжня мати! Чи забув ти мене? Ти вже такий дорослий, а я так сумувала і переживала, як ти живеш. Давай нарешті будемо разом! Я здивувався її сміливості: Звісно, я памятаю тебе! Памятаю, як ти втекла, залишивши мене ще малим. Ти не моя мати. Моя мама зараз їде зі мною, а тебе я навіть не хочу знати. Я повернувся і пішов, не шкодуючи ні про що.
Моя мати та, що не боїлася взяти дитину свого чоловіка від іншої жінки, виховала мене в любові і ніжності. Вона сиділа зі мною, коли я хворів, була поруч, коли вперше розбили серце, заспокоювала після сварок з друзями, навчала, прощала мої гріхи і дурниці, терпіла підліткові капризи, ніколи не нагадувала, що я не її біологічний син. Для неї я став сином, а для мене вона мамою! Іншої у мене немає.
Ми переїхали з нею до Канади. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Оленою, і мама одразу полюбила її, їхні стосунки склалися гарно. Мама не заважала моєму особистому життю, навпаки, вона сміливо влаштувала своє щастя, зустріла милий чоловік він став її підтримкою. Тепер мама часто подорожує, часто відвідує своїх дітей і онуків. Я дивлюсь у її радісні очі і розумію: я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангелохоронець.
