Мої батьки жили разом зовсім недовго. Коли мені було чотири роки, тато одного дня просто вийшов за поріг і більше не повернувся. Казали аварія… Залишив мені кілька дивних спільних фото із мого дитинства та чималий вклад у банку на моє імя, що ріс з року в рік, мов би його турбота проростала крізь час.
Згодом мама одружилася вдруге, і в мене зявився брат. Якось так вийшло, що я стала хатньою робітницею для мами з вітчимом і нянею для малого брата.
І коли я спостерігала за тим, як мама пестить брата, серце стискалося. Вона його обіймала, цілувала на ніч, читала казки про Сонечко і Купала, купувала деревяні іграшки, мережані сорочки. Поруч батько-брат, що самозакохано вдивлявся в чуба свого сина. Для них я була просто тінню.
Мене ніхто не любив. Але згодом усе стало ще заплутанішим: сварки, вітчим почав пити, оповідання ночами розбивалися об стіни крихкими склянками. Усі злість і гнів летіли в мене; мені дісталося найбільше. Через кілька років вони розлучилися.
Я поїхала вчитися до Львова, залишивши маму і брата в квартирі мого покійного тата. Додому приїжджала рідко підробітки, хвилі сесій, сни про самостійність.
Одного разу, повернувшись до рідної квартири на Подолі, я побачила людей, яких не впізнавала. Мама дрімала на старому дивані на кухні, а незнайомці друзі мого брата освоїли всі кімнати. Захотіла поговорити, розібратися, проте реальність, як у марному сні, перетікала з поганого в гірше. Вранці мене розбудили і змусили піти до банку та зняти всі гроші той самий внесок тата. Виявилося: мій брат програв величезну суму гривень у карти.
Мені здавалося, що я знову маленька дівчинка, якій наказували щось важке і незрозуміле. Я так смішно поверталась додому, сподіваючись сказати їм добру новину я вагітна, народиться онук, можна заново зшити наші сімейні нитки Але сон приніс інше рішення. Я спокійно сказала всім: пакуйте речі тепер переїжджаєте до бабусі в село під Полтавою. Квартира належить мені, тут не буде більше посторонніх.
Мама з братом засміялися мені в обличчя, їх сміх бринів, мов сплески по дзеркалу, ще більше зміцнюючи моє рішення. Я викликала поліцію, і правоохоронці допомогли моїм рідним винести речі й залишити квартиру. З нареченим ми відразу змінили замки, і тепер плануємо продати стару квартиру й купити нову помешкання для нашої майбутньої сімї вже в Чернівцях. Я також швидко відкрила новий рахунок і змінила фінансові дані, бо мама вже намагалась добратися до грошей.
Я впевнена: якби мій тато заглянув до мене в цей сон, він би кивнув та пошепки сказав, що я зробила правильно бо для доньки він бажав лише найкращого.
