Моя мати впевнена, що моя дівчина зі мною лише через квартиру
Я живу з матірю у великій трикімнатній квартирі в самому серці Києва. Це житло дісталось нам після розлучення батьків батько пішов, залишивши нам все. Спочатку він намагався підтримувати звязок, інколи дзвонив, щоб дізнатись, як у мене справи, але з роками ці розмови рідшали. Тепер він лише надсилає холодні, бездушні повідомлення на свята.
Мати ж так і не змогла побудувати нове кохання. На її шляху траплялися чоловіки, але жоден не пройшов етап двох-трьох побачень. Можливо, вона й не хотіла цього, а може, просто не знайшла того, хто міг би замінити батька.
Що до мене стосунки завжди були складним питанням. Були знайомства, побачення, але нічого серйозного. Я ніктри не тримався за відносини лише заради того, щоб не бути самотнім. Якщо не було іскри, я казав це відверто. Не бачив сенсу витрачати свій чи чийсь час.
Але одного дня все змінилось.
Я зустрів кохання свого життя
Коли я вперше побачив Олену, одразу зрозумів це щось інше. Від першої миті я відчув між нами рідкісний, сильний звязок. Я тонув у її очах, бажаючи проводити кожну вільну хвилину поруч із нею.
Олена приїхала до Києва з маленького села на Волині. Вона вступила до університету і боротьбі за нове життя у великому місті. Вона амбітна, розумна, ніжна й неймовірно гарна. Ми зблизились дуже швидко, почали зустрічатись, і вперше в житті я відчув справжнє щастя.
Але, як виявилось, для моєї матері це щастя стало відкритою раною, образу, яку вона не могла винести.
Вона відкинула мій вибір з лютостю
Я завжди був чесним із матірю. Вона знала про всіх дівчат, з якими я зустрічався. Тож, коли я розповів їй про Олену, очікував звичайної реакції може, легку підозру, але й природню цікавість.
Натомість розпочалася буря.
Вона навіть не хотіла слухати. Щойно я згадав, що Олена не звідси, вона перебила мене, кричачи, що ця дівчина зі мною лише через мій статус, комфорт і, найголовніше, через нашу квартиру.
Я онімів від шоку.
Звідки взялась така думка? Як можна так жорстко судити когось, кого ти ніколи не бачив, чийого голосу не чув, з ким не обмінявся і словом?
Мати закрилась у непримиренній ворожості до наших стосунків. Вона влаштовувала сцени, кричала до хрипоти, ридала, намагаючись мені довести, що я роблю найбільшу помилку в житті. На її думку, для Олени я був лише можливістю оселитися у місті, і вона рано чи пізно розібє мені серце, а потім викине, як непотрібну річ.
Я намагався захищатись, пояснював, що Олена нік
