Мій син не розлучений, живе зі своєю дівчиною, але, якщо чесно, він там слова не має. Кожного разу, як приходжу до них додому, невістка моя змушує мене пообіцяти, скільки грошей я їм принесу, інакше не дозволяє бачитися з онуком.
Вони одружилися два роки тому. Мені дівчина ця відразу не сподобалась. Очі хитрі, до всього друга, руками хапається. Щойно штамп у паспорті отримала, як почала вимагати, щоб свої три кімнати я поміняв половину віддав їм на квартиру, бо, мовляв, як так, він чоловік, а житла свого не має.
Посварилися ми з нею через цей питання, бо, по-перше, у мене ще й донька є, а по-друге чому я мушу квартири заради невістки міняти? Діти мої освіту отримали, старт у житті мають, далі хай самі крутяться своїм розумом. Мені й самому ніхто нічого не дав добивався з дружиною всього сам.
Донька моя поки не заміжня, працює, взяла кредит на квартиру. Колись жила зі мною і свою квартиру здавала, щоб легше платити банку. Зараз живе самостійно. А син мій слабодухий. Нічого йому не треба, на дружину лише дивиться. Не хоче зі мною жити, й вона, бач, не збирається знімати житло сама.
Я й сам не був у захваті, аби з нею жити на одній площі, але прийняв би, щоб діти могли назбирати на перший внесок. Нічого продавати чи віддавати їм я й не збирався. Помру поділять, як захочуть.
Про все це прямо й відкрито сказав невістці. Не добирав слів. А вона мені: “Тату, не занадто вам жирно жити самому в трикімнатній?” Цей тон мені неприємний. Сина просив, щоб хоч він жінку свою вгамував, але він лише щось промичав нерозбірливо.
Не знаю, в кого вдався мій син. І я, і батько, й сестра усі з характером, а він ні риби, ні м’яса. Взагалі, навіть дивуюсь, що він зміг одружитися. Думаю, то вже невістці закортіло заміж, от взяла не перебирала.
Після тої розмови про квартиру ми довго не спілкувалися. Син часом дзвонив, але в гості не приходив мабуть, жінка йому забороняє. Потім по телефону повідомили, що я стану дідом вперше. Я розчулився перший онук! Хотів для примирення купити щось до чаю й подарунок, торт приніс, у гості зібрався. Але невістка, як побачила, одразу знову зачепила тему квартири: мовляв, дитина її народиться не вдома, а у чужому житлі, як сирота. Знову про квартиру заговорила.
Потепління не вийшло. Я не сварився з вагітною, просто пішов. Думаю, якщо людина дурна, то вже навіки. Тож до кінця вагітності ми не бачилися. Сам я бігав по лікарях: здоров’я накрилося. Про народження онука дізнався за тиждень син нарешті зателефонував.
Покликав у гості, щоправда, одразу ж невістка у телефон встряла: не треба ні торта, ні цукерок, тільки гроші давай. Без суперечок подарунок і гроші, то, мовляв, батьки краще знають. Я зняв десять тисяч гривень, зібрався і пішов.
Невістка одразу перевірила плик при вході, глянула видно було, що незадоволена. Десять тисяч для неї дрібниці. Вголос нічого не сказала, але все на обличчі написано. Онука побачив: гарненький, носик у батька. Довго не затримався й пішов додому. У гості мене більше не кликали. Я й не напрошувався розумію, у сімї дитина, які тут гості. Але через три місяці зрозумів, що більше мене не покличуть, тож подзвонив синові, попросив навідатися з онуком.
Купив щось малому, торт до чаю пішов у гості. Невістка зустріла з порога, подарунки прийняла й відразу суворий погляд.
Насправді, після минулого разу всі мали зрозуміти: нам не треба подачок, нам потрібні гроші на дитину.
Тобто щоразу, як до дитини навідаюсь, треба плик приносити?
Самі подумайте ми через вас у наймах, чоловік один працює. Ви нічого для онука не зробили, то хоч гроші давайте.
У мене аж голова від гніву гуділа. Син усе чув, але мовчав, стояв із дитиною на руках із винуватим поглядом.
Я розвернувся і пішов. Не збирався принижуватись перед наглою людиною! Своє право бачитися з онуком я купувати не буду.
Року майже не спілкувалися. Вони не дзвонять, я не дзвоню. І ось тиждень тому син залінився таки подзвонити: мовляв, у онука день народження, приходь, тільки від подарунка не забудь. Тут же невістка телефон вирвала і наказала, скільки грошей має принести. Сума як мій місячний заробіток.
Я не пішов, бо стільки грошей просто нема. Я змушений був прийняти: ні сина, ні онука для себе не маю. Була б у мене справжня дитина не дозволив би так знущатись із мене. Нехай самі живуть у своїх чварах, я не збираюсь платити за те, щоб бачити онука.
Думаю, й із квартирою треба вирішити так, щоб навіть після моєї смерті ні мякотілий синок, ні жадібна панна навіть кусочка не отримали.
