Моя подруга Оксана, а заразом і хрещена, нарешті пішла від свого чоловіка Богдана, і я безмежно радію за неї. Цей Богдан — та ще знахідка: ні копійки не заробляв, тільки права ламав та за кожним спідничкою бігав. А от днями телефонує мені Оксанка, вся сяє від щастя та хвалиться: їде на Буковину відпочивати з новим парубком, Тарасом. Я ледь не поперхнулася кавою, коли почула. Оце так швидко вона життя налагодила! Та якщо чесно, я за неї шалено щаслива — вона заслужила на радість після всього, що пережила.
Оксана з Богданом прожили майже десять років, і всі ці роки я дивилася на неї й думала: “Оксанко, ну коли ти вже пошлеш його за три чорти?” Він був з тих чоловіків, що вважають свою присутність у хаті великою послугою. Працювати? Та де там. Зате кожен вечір, ніби пан, сидів на дивані й вимагав вечерю, кепкуючи з Оксаниного вариння. А ще його “пригоди” на стороні! Вона не раз ловила його на підозрілих повідомленнях у телефоні, а то й з помадою на комірці. Він, звісно, все заперечував, звинувачував її: “Сама мене довела!” Я їй сто разів казала: “Кидай його, ти молода, гарна, знайдеш собі справжнього чоловіка”. Але вона терпіла — чи то з кохання, чи то зі страху залишитися самітною.
І от три місяці тому Оксана не витримала. Розповідала мені потім, як знайла в Богдана листування з якоюсь дівчиськом, та ще й дізналася, що він спустив їхні спільні заощадження на свої “гулянки”. Це стало останньою краплею. Вона зібрала його речі, виставила за двері й сказала: “Все, Бодь, шукай собі нову дурну”. Я, почувши це, ледь не спалахнула від радості. Богдан, звісно, намагався повернутися — то з квітами приходив, то дзвонив із обіцянками “виправитися”. Але Оксана була непохитна. “Годі, — сказала вона мені. — Я більше не хочу жити з людиною, яка мене не поважає”.
І не встигла я озирнутися, як вона вже дзвонить і, захльостувавшись, розповідає про Тараса. Познайомилися вони, уявіть собі, у кав’ярні. Оксана зайшла випити кави після роботи, а він сидів за сусіднім столиком, читав книжку. Вона каже, що він одразу їй сподобався: вихований, доглянутий, з чудовим почуттям гумору. Зав’язалася розмова, обмінялися номерами. А через пару тижнів Тарас запропонував їй поїхати на Буковину — зняти хатинку в горах, кататися на лижах, гуляти лісом. “Ти уявляєш, — каже Оксана, — він сам все організував, навіть авто орендував! А Богдан би почав нА Богдан би тільки скулив, що це занадто дорого, а тут Тарас усміхається й каже: “Ти ж варта кращого”.
