Згадую свою давню подругу Ярославу, яка вже більше пяти років не відзначає Новий рік. Вона не купує ялинку, не прикрашає свою квартиру та не розвішує святкові гірлянди. Ярослава навіть не витрачає час на приготування святкових страв, не купує подарунки для численних рідних і друзів. Коли люди чують про таке її ставлення до свят, то, відверто кажучи, дивуються. Ярослава не має жодної депресії, не страждає через самотність, у неї є і сімя, і друзі, але одного разу вона вирішила для себе не відзначати Новий рік і вже пять років незмінно тримається цієї позиції. Для Ярослави 31 грудня це звичайний день календаря. Вона не намагається нікого переконати у правильності своєї думки, але й не збирається повертатися до старого звичаю.
Спершу Ярослава боялася, що залишиться одна в новорічну ніч. У неї на той час не було хлопця, батьки поїхали відзначати свято на дачу з друзями, а її приятелі святкували великими гомінкими компаніями. Так і залишилася Ярослава сам удома але нічого страшного не сталося. Вона заздалегідь подзвонила всім близьким і привітала їх зі святом, приготувала собі смачну вечерю, напустила гарячу ванну і вирішила як слід відпочити. Саме тоді вона по-справжньому зрозуміла сенс українського народного вислову: як зустрінеш Новий рік, так і проведеш увесь наступний. Того вечора Ярослава не втомилася від кухні чи прибирання, не нервувала, нікуди не поспішала, і як наслідок чудово відпочила, без компанії друзів і алкоголю.
Після свят Ярослава побачила ще одну велику перевагу свого підходу вона суттєво заощадила. Бо ялинка, іграшки, наїдки, декорації у магазинах Києва та Львова коштують чималих грошей гривні витікають між пальцями. А якщо не святкувати, то й таких витрат просто немає.
Зявився часовий простір: не треба поспішати готувати купу страв чи проводити тотальне прибирання. Не треба витрачати години на вибір вбрання або зачіски. Часто господині сідають до столу вже знесилені, думаючи лише про те, як би швидше обпертися головою об подушку, зарившись у сни, так і не помріявши про наступний рік.
Ярослава відмовилася і від передсвяткових походів по магазинах. Більше не треба протискатися у переповнених супермаркетах і витрачати цілі зарплати на подарунки кумам, тіткам і племінникам. Якщо порахувати, скільки йде на це грошей, то вже краще купити квиток і поїхати у Карпати чи навіть десь на Закарпаття відпочити. Розважатися можна будь-якого дня а кінець року якраз чудова нагода підбити підсумки й спокійно планувати майбутнє.
Ярослава помітила: після розмов із нею навіть ті, хто спочатку був вражений її позицією, задумуються і частково погоджуються з нею. Проте мало хто наважується відкрито підтримати більшість одразу починає прискіпуватися, мовляв, мабуть, грошей не вистачає на святковий стіл.
Ярослава не звертає уваги на ці плітки. Вона завжди каже, що коли у неї з’являться діти, вона обовязково влаштує для них казку і ялинку прикрасить, і подарунки купить. Але свою особисту позицію щодо святкування зраджувати не збирається. В Україні кожен сам вибирає, коли і як прощатися зі старим роком та починати новий. Можна будь-який день зробити святом головне, щоб була внутрішня гармонія.
Я особисто дуже люблю готуватися до Нового року, у нашій компанії завжди весело і гучно. Але я розумію Ярославу: якщо доведеться одного разу зустрічати це свято на самоті, не плакатиму в подушку навпаки, проведу день по-українськи спокійно, відпочиваючи тілом і душею.
