Уяви собі, яка у мене історія! Свекруха вирішила поселитися в моїй квартирі, а свою подарувати доньці.
Мій чоловік, Сергій, виріс у багатодітній родині десь під Черкасами. Свекруха постійно народжувала, поки нарешті у неї не зявилася довгоочікувана донька. Дивна у неї тактика, але то їхня справа. Всі в родині звикли якось підлаштовуватись одне під одного.
Коли ми з Сергієм побралися, я була впевнена, що мені просто пощастило. Він здавався відповідальним, мужнім, справжньою опорою. Цінував сімю, але про розрив із мамою чи молодшою сестрою й мови не могло бути. Ставлення свекрухи до синів так собі, але для Марічки, доньки, готова на все.
Коли я вперше зустріла Марічку, їй було десять. Спочатку вона мені була зовсім не в тягар, але через пять років вже добряче дратувала. Вчитись не хотіла, з ким трапиться тинялась, а всі проблеми вирішував Сергій. Вона могла зателефонувати навіть серед ночі, і він їхав допомагати.
Я ж думала, що Марічка подорослішає, вийде заміж і все якось вирівняється. Де там! Як почала виходити заміж, свекруха зібрала всіх синів на допомогу з організацією весілля в самої грошей не було. У чоловіка Марічки, Петра, теж небагато гривень водилося, тож молоді мусили жити зі свекрухою.
Потім у них зявилася дитина, потім ще одна Свекруха зрозуміла, що так довго не витримає. І найшла вихід переїхати до нас, а Марічці з Петром віддати свою двушку. І от питання: справедливо це, якщо за квартиру гроші вкладала я, а Сергій ні копійки? Ще й смішно, бо він каже: мама допоможе.
У нас двокімнатна квартира в Києві. Але я не хочу поступатися комфортом і ділити свій дім з кимось іще. Свекруха впевнена, що ми просто зобовязані взяти її до себе, бо Сергій старший син, має подбати про батьків.
Я люблю Сергія, про розлучення навіть не думаю. Але як донести до нього, що жити з його мамою це справжнє пекло? Може, підкажеш, як його переконати? Може, ти чула щось подібне чи маєш якусь життєву пораду?
