Моя свекруха запропонувала допомогти нам із доглядом за дітьми на літній період — вона на пенсії та має багато вільного часу, тож ми погодилися. Ми обоє працюємо й виховуємо трьох дітей, але не маємо змоги взяти справжню відпустку. Зазвичай беремо відгул по черзі, коли хтось із дітей хворіє або має важливу подію. Часом вдається вибратись на вікенд, якщо вдома все спокійно, і на цьому все. Останні три роки в нас іпотека на 20 років. Ми втомилися від постійних переїздів через оренду і вирішили, що найкраще — жити у власному будинку, навіть якщо це більша щомісячна виплата. Хоч працюємо усе літо, дозволити собі справжню відпустку через великі щомісячні виплати з іпотеки не можемо. А оскільки влітку немає школи, просто нікому залишити дітей вдома. Принаймні ми знаємо, що у спекотні місяці вони у безпеці та здорові — вдома, у своєму місці! Моя свекруха, яка зараз на пенсії, запропонувала доглядати за дітьми влітку, і ми погодилися. Щоразу, коли відвозимо дітей до мами чоловіка, беремо із собою продукти та даємо їй гроші на смаколики. Свекруха ніколи не витрачає на онуків свої кошти, каже — пенсія невелика. Зазвичай даємо їй гроші особисто — все рівно це дешевше, ніж няня. Усі, начебто, задоволені такою домовленістю. Брат мого чоловіка, у якого теж троє дітей, вирішив також привозити їх до бабусі. Проте його дітки молодші та непосидючі, потребують постійного нагляду. Ані їжі, ані грошей брат не дав — довелося годувати їх із власної кишені. Цілком нормально відчувати це. Я неодноразово просила чоловіка поговорити з братом, але він ігнорував розмову, не хотів сваритися. Чому саме я маю працювати, щоб хтось інший виховував своїх дітей? Як найкраще поговорити з братом чоловіка, щоб уникнути конфлікту?

Дорогий щоденнику,

Моя свекруха цього літа запропонувала допомогти нам з дітьми. Вона вже на пенсії, має багато вільного часу, тому ми погодилися. У нас із чоловіком повна зайнятість і троє дітей, але взяти справжню відпустку майже неможливо. Зазвичай ми чергуємося, коли діти хворіють або в них виникають якісь важливі події в школі. Якщо вдається, вириваємося разом десь на вихідні маленькою сімєю це джерело радості.

Вже три роки ми виплачуємо житловий кредит на 20 років. Нас стомило кочування по знімних квартирах, і ми вирішили: краще своє навіть якщо це означає більший щомісячний платіж. Незважаючи на те, що працюємо все літо, відпочити разом на морі навіть мріяти не можемо стільки коштів щомісяця йде на погашення кредиту. До того ж, літні канікули в дітей, і якщо б не допомога свекрухи, залишилися б зовсім без нагляду. Втішає лише те, що вдома їм безпечно, тепло й затишно, це їхній простір!

До свекрухи на літо приїжджаємо регулярно, веземо продукти, можемо дати трохи грошей на будь-які солодощі чи особливі покупки для дітей. Вона пенсіонерка, її пенсія невелика на власні гроші онукам нічого не купує й відразу про це попереджає. Тому ми щомісяця видаємо їй готівку так виходить значно дешевше, аніж наймати няню. Здається, всі задоволені для неї це зайва копійка, для нас спокій.

Але тут днями брат мого чоловіка, у якого також троє малих, вирішив віддати і своїх дітей на літо до мами. Вони ще менші за наших і потребують постійної уваги. Однак він не привіз жодних продуктів і навіть не залишив грошей матері. Всі витрати на їжу для них лягли на наші плечі купували все за свої гривні.

Такий перебіг подій неймовірно дратує. Я не раз просила чоловіка поговорити з братом, але він тільки відмахується: мовляв, не хоче сваритись із братом. Виходить, я маю важко працювати, щоб хтось інший спокійно передавав своїх дітей під нашу відповідальність? Як мені поговорити з ним, не створивши зайвих конфліктів? Сиджу й думаю, як вирішити це по-людськи, але без сварок і образ.

Оцініть статтю
ZigZag
Моя свекруха запропонувала допомогти нам із доглядом за дітьми на літній період — вона на пенсії та має багато вільного часу, тож ми погодилися. Ми обоє працюємо й виховуємо трьох дітей, але не маємо змоги взяти справжню відпустку. Зазвичай беремо відгул по черзі, коли хтось із дітей хворіє або має важливу подію. Часом вдається вибратись на вікенд, якщо вдома все спокійно, і на цьому все. Останні три роки в нас іпотека на 20 років. Ми втомилися від постійних переїздів через оренду і вирішили, що найкраще — жити у власному будинку, навіть якщо це більша щомісячна виплата. Хоч працюємо усе літо, дозволити собі справжню відпустку через великі щомісячні виплати з іпотеки не можемо. А оскільки влітку немає школи, просто нікому залишити дітей вдома. Принаймні ми знаємо, що у спекотні місяці вони у безпеці та здорові — вдома, у своєму місці! Моя свекруха, яка зараз на пенсії, запропонувала доглядати за дітьми влітку, і ми погодилися. Щоразу, коли відвозимо дітей до мами чоловіка, беремо із собою продукти та даємо їй гроші на смаколики. Свекруха ніколи не витрачає на онуків свої кошти, каже — пенсія невелика. Зазвичай даємо їй гроші особисто — все рівно це дешевше, ніж няня. Усі, начебто, задоволені такою домовленістю. Брат мого чоловіка, у якого теж троє дітей, вирішив також привозити їх до бабусі. Проте його дітки молодші та непосидючі, потребують постійного нагляду. Ані їжі, ані грошей брат не дав — довелося годувати їх із власної кишені. Цілком нормально відчувати це. Я неодноразово просила чоловіка поговорити з братом, але він ігнорував розмову, не хотів сваритися. Чому саме я маю працювати, щоб хтось інший виховував своїх дітей? Як найкраще поговорити з братом чоловіка, щоб уникнути конфлікту?