Коли я працювала звичайною людиною, гарувала, як усі за копійки, уся родина мене просто обожнювала: на всі сімейні свята кликали, допомагали у скруті, словом золота дитина.
Але ця рутина набридла вирішила як справжня українська жінка не чекати на манну, а відкрити власну справу з нуля. Проблема одна: грошей кіт наплакав. Батьків у мене вже давно не було загинули в автокатастрофі, коли мені було девятнадцять.
Залишилася лиш одна тітка, котра удачно вийшла заміж за багатого. Думаю: от зараз, допоможе, кому ще, як не рідній кровинці. Не тут-то було.
Тітка тільки очима закотила: «Бізнес то ризик, дитино, не дам я тобі свої тяжко придбані гривні. Ану подумай двічі!» І знаєте, не ображаюся. На її місці я б, мабуть, так само відмовила кожному своє. Прийняла це як є, не взяла близько до серця.
У банк бігти ще веселіше: від відсотків на кредит голова кругом. Тож зціпила зуби й почала економити на всьому, навіть на варениках і чорному хлібі. Довелося брати ще одну роботу та відкладати кожну гривню на свою мрію.
Поступово розвиднилося: знаю, чого хочу, знаю, як реалізувати; підрахувала до копійки, скільки треба на початок. Була вперта, як козак: вирішила йти до кінця й не здаватися. Я ж із дитинства марила власною справою, і тут нарешті зявився шанс, хай і невеликий. Тільки одна ложка дьогтю псувала всю медову історію підколки тітки. Куди не приходжу, вона вже з притчею:
О, дивіться, хто до нас в гості! Пані Бізнес-леді! Прямо з офісу, на простий український борщ.
Коли я-таки досягла свого й відкрила власну агенцію, рідня одразу же розчинилася в повітрі, наче духмяний борщ у студену осінню ніч. Особливо тітка. Але я не здавалася! Навпаки, ще дужче вхопилася за своє і через півтора року відкрила ще кілька відділень по нашому місту.
І тут, як у казці, дзвінок: тітка просить допомоги її син, Ярема, вступає до університету, а грошей і кімнати катма. До того часу тітка вже розлучилася й сама тулила ледь-ледь кінці з кінцями, тож згадала, що у світі існує така собі племінниця.
Я як справжня бізнес-леді чемно відмовила. У мене плани по відкриттю нових філій у Львові та Одесі, кожна гривня на рахунку! Яремко вже не в пріоритеті, сорі. Після мого ввічливого “ні” тітка остаточно випала з мого життя, хоча раніше теж не надто частувала дзвінками…
Зараз мої відділення працюють на повну, клієнти сунуть валом, а Яремко все так само сидить у мами на шиї. Ні до кого з рідні тітка вже не звертається усіх послала свого часу, тож тепер мусить тягти все сама. Як то кажуть, хто других обганяє, той сам позаду й опиняється…
