Мамо, завтра в садочок надінь мені блакитну сорочку.
Блакитну? А чому саме її?
Бо Катруся Іванова сказала, що мені дуже пасує, вона ж до очей!
Ну якщо Катруся сказала, то звичайно надінемо.
Альоша, задоволений, пішов гратися зі старшим братом Валерком, який уже ходить до школи.
Вечером мама розповіла татові про ту сорочку.
Батько посміхнувся, потріпав сина по голівці.
Що, сину, подобається Катруся?
Так, я на ній одружусь!
Ого! Та спершу треба навчитися, освіту здобути, а потім уже й за дружину.
Ой, як довго
Альоша задумався.
Тату, а можна я завтра на Катрусі одружусь?
Завтра? А де житимете, сину?
Та вдома, дивується хлопчик.
В кого вдома? не здається тато. У Катрусі?
Та ні, татуню! Вона в себе, а я в себе!
Ні, сину, так не буває. Одружишся забереш Катрусю до себе, сам працюватимеш, а вона буде в садочок ходити, потім до школи, до інституту
А я? зі сльозами в очах питає Альоша.
А тобі треба працювати, щоб родину утримувати.
Що трапилося? Чого плачеш? мама присіла перед сином.
Мамо, я хочу одружитися на Катрусі, але не хочу працювати зараз! Хочу в садочок, потім вчитися а тато каааже уууу
Ну чого ж плакати? Виростеш тоді й одружишся.
А поки виросту, її хтось інший забере!
Та хто ж?
Не знааааю Може, Стьопка чи Вітько.
Ну тоді й не треба тобі та Катруся, якщо хтось інший може її відбити
Вранці Альоша рішуче підійшов до дівчинки у червоній оксамитовій сукні, з великою бантою на довгому світлому волоссі, взяв її за руку й промовив:
Я на тобі одружусь, Іванова!
Дівчинка мовчки подивилася на нього, потім відвернулася:
Ні!
Альоша перебіг попереду, тупнув ногою:
Я сказав одружусь! Не зараз, добре, Катрусю? він заглянув їй у вічі. А пізніше?
А чому не зараз? здивувалася дівчинка. Вітько з Олесею вже одружилися!
Вони ж понарошку, а ми по-справжньому!
Добре! кивнула Катруся, і, взявшись за руки, вони пішли грати.
У школі Альоша вимагав у вчительки посадити його поруч із Катрусею.
Та не захотіла й посадила дівчинку з іншим. Альоша підійшов і вперто сів поряд.
Я одружусь на Івановій, коли виросту!
Ха-ха, засміялися діти, тілі-тілі тесто, жених із невістою!
Діти, тихо! строго сказала вчителька. Як тебе звати?
Альоша.
Альоше, ти ще малий для таких речей. Іди на своє місце.
Ні! Катрусю, скажи, що я на тобі одружусь!
Катруся тихо посміхалася.
Ну, панночко, що відповісте? спитала вчителька.
Ми по-справжньому одружимося, як виростемо, а не як Вітько з Олесею Вони ж у садочку гралися.
Отак от задумано глянула на них вчителька. Ну що ж, сидить разом.
Катруся була королевою його серця. Він носив їй портфель, захищав від собак, хуліганів, навіть від вчителів. Одного разу вона впала й розбила коліно він ніс її до медпункту.
У старших класах він зізнався їй у коханні по-справжньому.
А Катруся?
Катруся усміхнулася й пішла, гордо піднявши голову.
Я все одно на тобі одружуся, Іванова! крикнув їй услід. Чуєш?!
За Катрусею почав залицятися Ігор боксер, їздив на власній «шестірці», навчався у ПТУ на механіка.
Скільки синців відтерпів Альоша, але від Катрусі не відступив.
Іде він якось, а назустріч троє.
«Битимуть», зрозумів Альоша.
Гей, малий, один відірвався від стіни. Іди сюди.
Тобі треба ти й іди.
Гар
