Хочу інших батьків
Олеся йшла зі школи в гарному настрої. Сьогодні в класі збирали гроші на квіти та подарунок для вчительки. А Білозір сказав, що жінки люблять троянки. При цьому він дивився так, ніби це було спеціально для неї.
Його погляд змусив серце Олесі затріпотіти. Вона вирішила, що це натяк на його подарунок до 8 Березня. От дівчата позбавляються.
Він сподобався їй одразу, як тільки вперше увійшов до класу. Минулого року його батька перевели служити до військової частини в їхнє місто. Білозір був впевненим і незалежним. Здавалося, йому було байдуже, що про нього думають інші. Це й приваблювало Олесю. Вона ж завжди хвилювалася через думки оточуючих, боялася впасти в блюз, виглядати смішною або невдахою.
Решта хлопців відразу почали поважати нового однокласника, прийняли його до своєї компанії. Він не був лідером, але до його слова навіть вчителі прислухалися.
Кінець лютого, але вже відчувалося дихання весни: птахи співали поранку, сонце гріло все частіше, бурульки на дахах танули, дзвінко цокаючи по карнизах. Серце стискалося від передчуття чогось дивовиgo_o_ht.
Олеся відчинила двері в квартиру і відразу почула крики. Батьки знову сварилися. Як же це набрило. Настрій миттєво зіпсува_o_ht. Адже раніше було так добре — вони втрьох їздили на море, весело зустрічали Новий рік із салютами. А якщо вони розлучаться? І що, більше нічого такого не буде?
У однокласниці Марії мати різала вени, коли батько пішов від них. Марія плакала на уроках. А Оксана казала, що це навіть зручно, коли батьки живуть окремо. Обоє дарують їй пода_o_htчки і дають гроші. Але хіба щастя у пода_o_ht_o_ht і грошах?
Крики раптом затихли. Олеся навшпиньки підійшла до напіввідчинених дверей і заглянула на кухню. Батько стояв біля вікна, повернувшись до неї спиною. Мати сиділа за столом, сховавши обличчя в долонях. Плечі її тремтіли. Олеся зрозуміла — мама плаче.
— Заспокойся, скоро Олеся прийде зі школ_o_ht, — сказав батько, не обертаючись. — Ну що мені зробити, щоб ти мені повірила? У цю мить він озирнувся і побачив у дверях доньку.
— І давно ти підслуховуєш? — зло спитав він.
— Достатньо, щоб усе зрозуміти, — різко відповіла Олеся.
— Що зрозумі_o_ht? — Мама відвела долоні від обличчя і подивилася на доньку.
Ніс був розпухлим, очі червоні, туш розмаза_o_ht по щоках. «Невже вона не розуміє, що таким виглядом ще більше відштовхує батька?» — з роздратуванням подумала Олеся.
— Ви хочете розлучитися, — випалила вона.
Батько нахмурився, але нічого не сказав.
— А про мене ви подумали? Вже ви_o_htришили, з ким я житиму? Нас, до речі, троє. Моя думка вас не цікавить? Я не хочу бути з кимось із вас, я хочу бути з вами! — Олеся теж перейшла на крик. — Якщо так, якщо ви наба_o_htися одне одне_o_ht, то я теж хочу інших батьків. Я ненавиджу вас… обоє! — Голос Олесі тремтів від ледь стру_o_htених сліз.
Вона розвернулася і кинулася до передпокою, швидко_o_htягнула пальто і вибігла з квартири.
— Олесю! — мамин крик завтра_o_ht за дверима.
Ліфт чекати не стала, збігла по сходах. На вулиці зупинилася і_o_htягнула рукавички. Подумала, до кого з подруг зайти. Але говорити ні з ким не хотілося. Хіба може хтось її зрозуміти, якщо навіть батькам не до неї?
Вона_o_htпрямувала по вулиці. Якщо вдень бурульки танули на сонці і з грюком зривалися з дахів, то до вечора підморозило. Пройшовши дві зупинки, Олеся за_o_htла до магазину зр_o_htітися. Побачивши ковбасу і булочки, вона відчу_o_ht, як слина наповнила рот.
Дівчина знайшла в кишені_o_ht куртки кілька монет і купила булочку. Щойно вийшла з магазину, одразу почала ї_o_ht. Коли запихнула в рот останній шматок, хтось покликав її.
Олеся озирну_o_htся і побачила Ярослава з пара_o_htельного класу.
— Привіт, — сказав він. — Гуляє_o_ht?
Олеся не могла відповісти — рот був забитий. Прожу_o_htи суху булочку було не так просто.
Ярослав дістав із спор_o_htної сумки пляшку з водою і подав їй.
— Запий, якщо не_o_htгидкує_o_ht, а то пода_o_htишся.
Олеся вдячно_o_ht подивилася на нього_o_ht, взяла пляшку. Шматок, нарешті, проскочив у горло.
— Дякую, — сказала вона, поверну_o_ht пляшку Ярославу і вже збиралася йти далі.
— Як на мене, твій дім у іншому боці, — з_o_htавів він.
— Не твоя справа, — вд_o_htснула Олеся.
— Вже темно, самій гуля_o_ht небез_o_htечно, і магазини скоро закриють_o_ht._o_htХодімо, я тебе_o_ht прове_o_htу.
Олеся трохи подумала і_o_htпВони йшли поруч, і Олеся раптом зрозуміла, що в цьому хаосі почуттів вона нарешті знайшла когось, хто дійсно її розуміє.
