Я так сподівалася, що моя мама нарешті вийде на пенсію, переїде в село під Полтавою й залишить нам з чоловіком свою трикімнатну квартиру!
Хочу розповісти про свою сусідку Ганну. Їй зараз 68 років. Вона жила сама у своїй трикімнатній квартирі на вулиці Січових Стрільців. Нещодавно Ганна здала свою квартиру квартирантам і вирушила у подорож Україною.
Її донька прийшла до мене й почала нарікати:
Що вона собі думає? Я ж так на неї розраховувала! А тепер свекруха бурчить, що і я на старість с глузду зійду. Каже: «Яблуко від яблуні недалеко котиться». А ми з Василем ледь зібрали на кредит і купили машину! По платежах відстаємо вже пару місяців. Ми дуже сподівалися на маму, що вона нам допоможе! А вона взяла, здала квартиру й поїхала десь на Закарпаття відпочивати!
Я дивилася на Оксану з подивом а чого це її мама має платити їхні авто-кредити? А Оксана й далі жалілася:
Моя свекруха весь час дорікає, що ми живемо у неї, а мама моя з комфортом по турах мандрує!
Я розумію Оксана чекає від мене співчуття. Але я по-іншому вважаю. Ганна вчинила правильно. Людина заслужила право жити для себе. Чому ж у нас заведено, що, як жінка на пенсію йде, то має тільки за дітьми та онуками бігати? Це ж нечесно! Я й запитала Оксану:
А чого ви на себе надії не покладаєте? Ви ж із чоловіком, дорослі люди! Чому за 15 років шлюбу не спромоглися купити своє житло? Тоді б і свекруха нічого не казала.
Оксана відповіла:
Ми сподівалися, що мама, як тільки піде на пенсію, сама перебереться до родичів у село, а ми з чоловіком отримаємо її квартиру.
Я вирішила трохи пожартувати над Оксаною й сказала:
А раптом Ганна ще вийде заміж? Знаєш Ірину вона поїхала на море в Одесу, а там познайомилася з чоловіком, одружилася й тепер щасливо живе у Коблевому. Може, й Ганна ще долю зустріне.
Тут Оксана глипнула на мене круглими очима. Нещодавно я бачила у фейсбуці фото Ганни вона писала, як відпочиває у Яремчі та смакує банош у горах. Раділа за неї. Думаю, вона зробила правильно. Вік не перешкода для щастя і нових пригод. Життя сюрреально пливе: довгі колії покручені, у вікнах сяє сонце, а Ганна усміхається на вершині, де не чути ані кредитів, ані дорікань.
