Ми залишимося у тебе на деякий час, бо не маємо гривень на оренду власної квартири! сказала мені моя подруга.
Я дуже активна жінка. Хоч мені вже 65, я все ще встигаю подорожувати, відкривати нові місця і знайомитися з надзвичайними людьми. З радістю і трохи сумом згадую молоді роки, коли можна було проводити канікули куди завгодно! Їдучи до моря на Одецьку набережну, відправлятись на кемпінг у Карпатах, плавати по Дніпру і все це за мізерні гроші.
Але тепер усе це залишилось у минулому.
Завжди дуже полюбляла я знайомитися з людьми. На пляжі, у театрі, у кавярнях завязувала дружбу, яка тривала роками.
Одного разу я познайомилася з жінкою на імя Соломія. Ми разом відпочивали в одному готелі у Середземї (тепер це вже був наш улюблений курорт у Сінезирі). Після відпочинку ми залишилися подругами. Пройшло кілька років, час від часу ми листувалися листами та надсилали привітання на свята. І ось одного дня до мене прийшов телеграм без підпису: «О третій ранку прибуває потяг. Чекай мене на вокзалі!».
Не зрозуміла я, хто міг надіслати таке повідомлення. З чоловіком ми нічого не планували. Але о четвертій ранку хтось постукав у двері. Відкрила їх і застигла від здивування: на порозі стояла Соломія, дві підліткидочки, бабуся Марія і чоловік Іван. Вони притащили величезну купу речей. Я і мій чоловік були в шоці, проте запрошували їх в дім. І Соломія запитала мене:
Чому ти не вирушила після нас? Я ж надіслала телеграм! До того ж, таксі коштує!
Вибач, відповіла я, я не знала, хто його надіслав.
Я мала твою адресу. Ось я.
Я думала, що ми лише листуватимемося, а не будемо жити разом!
Потім Соломія розповіла, що одна з дівчат цього року закінчила середню школу і вирішила вступити до університету. Родина приїхала підтримати її.
Ми будемо жити у вас! У нас немає гривень на оренду, а ви живете поруч з центром!
Я була в шокові. Ми ж взагалі не були родичами. Чому ж ми маємо годувати їх тричі на день? Вони приносили трохи їжі, але нічого не готували самі. Я мусила їм усього доглядати.
Через три дні я вже не могла терпіти і попросила Соломію та її родичів переїхати. Куди була не важливо. Став справжній скандал. Соломія розбила посуд і гучно кричала, наче в театрі драму відтворювала.
Я була просто ошелешена її поведінкою. Потім вони пішли, а разом з ними зник мій халат, кілька рушників і, немов за дивом, великий казан з капустою. Не розумію, як вони його винесли казан просто пропав!
Так завершилась наша дружба. Дякувати Богу, що про неї більше не чую і не бачу. Тепер я більш обачлива, коли знайомлюсь з людьми, і завжди думатиму про те, чи варто довіряти незнайомим.
