Живу разом із моєю мамою. Мамі вже виповнилося 86 років.
Якось так склалося, що я не одружився і дітей теж не маю. Мені зараз 57, нещодавно святкував свій день народження. Вечерю накривав лише з мамою запросити нікого, бо друзів у мене немає, а крім нас з мамою більше рідних у нас немає.
Ми постійно разом і допомагаємо одне одному. Мама вже у поважному віці, але тримається міцно! З роками її здоров’я потроху погіршується, та вона не здається. Навіть інколи сама виходить на прогулянку.
Я вже пенсіонер, та все одно працюю, бо нашої пенсії на гідне життя не вистачає. Але не нарікаю й радію, що маю рідну матусю поряд. Адже буває багато гірше деякі люди взагалі не мають ні житла, ні рідних, ні копійчини в кишені.
Ми з мамою живемо тихо і спокійно. Увечері пємо чай, вяжемо шкарпетки, дивимось улюблені фільми та серіали. На вихідних печу пиріжки й запрошую сусідів. Вони розповідають про свої сімї. Тішуся радощам тих, у кого життя налагоджено, і молюся, щоб нас із мамою оминули всі біди.
Ось так і живемо. Дуже хочу, щоб це життя для мене і моєї мами тривало якнайдовше. Сьогодні зрозумів, що найбільше щастя це родина поруч, затишок і мир у домі.
