Минуле, кохання та новий союз
Соломія й її чоловік Дмитро сиділи за обіднім столом у своїй затишній хаті в селі Вербичі. Раптом у двері постукали. На порозі стояла однокласниця Соломії — Оксана. Господарі переглянулися, обличчя їх виражали здивування. Оксана рідко з’являлася у них, і її візит був несподіваним.
— Заходь, Оксано, — промовила Соломія, намагаючись приховати збентеження. — Справді, здивувала нас своїм приходом.
— Не буду ходити навколо й близько, — почала Оксана, ледь переступивши поріг. — Гадаю, ви, як і я, хочете, щоб ваші діти були поряд і щасливі…
— Щось ти мудруєш, — нахмурився Дмитро. — Сідай, Соломія борщ смачний зварила, частуйся.
— Мій син вирішив одружитися, — випалила Оксана, дивлячись на них із рішучістю.
— Ого! А ми тут до чого? — здивувався Дмитро, відклавши ложку.
Соломія й Дмитро не розуміли, до чого клонить гостя, і напруга в хаті зростала.
Соломія з донькою Марією йшли вулицею села. Біля дороги стояли дві сусідки, які жваво щось обговорювали. Побачивши Соломію, вони замовкли й повернулися до неї, явно чекаючи новин про її поїздку до старшого сина.
Привітавшись, Соломія з донькою зупинилися, поцікавилися справами сусідок і коротко розповіли про онука та його матір. Вони вже збиралися йти далі, коли раптом повз пройшла жінка. Посміхнувшись, вона голосно сказала:
— Здоровенькі були, однокласнице! Як справи? Усе добре? Постояла б, побалакала з сусідками, куди поспішаєш?
Соломія глянула в її темні очі, обрамлені довгими віями, і відповіла з ледь помітною усмішкою:
— Додому поспішаю. Дмитра три дні не бачила, сумувала.
Оксана окинула її глузливим поглядом:
— Ну-ну. Кохання приходить і вирушає далі. Якщо знадобиться співчуття — звертайся.
Соломія лише усміхнулася у відповідь:
— Твій погляд сповнений співчуття, але в його щирість я не вірю…
Вона з донькою продовжила шлях.
— Мам, чому ця тітка така уїдлива? — запитала Марія. — Вона завжди чимось незадоволена.
— В неї такий характер, — відповіла Соломія, хоч і знала справжню причину Оксаниної уїдливості.
— Вона при кожній зустрічі намагається тебе зачепити, — не заспокоювалася Марія. — А ти завжди знаєш, що відповісти. Чому вона так себе поводить?
— Хочеш правду? — усміхнулася Соломія. — Оксана була закохана у твого батька, а він обрав мене.
Марія завмерла від здивування.
— Серйозно?! Він любив вас обох і вибрав тебе? Чому?
Соломія розсміялася:
— Запитай у батька…
Ввечері, після вечері, Марія влаштувалася на дивані поруч із батьком, який дивився телевізор. Притулившись до нього, вона раптом запитала:
— Тату, розкажи, чому ти обрав маму, а не тітку Оксану?
Дмитро здивовано глянув на доньку, потім перевів погляд на дружину.
— Ну, розказуй, доньці цікаво, — посміхнулася Соломія.
— Було це давно, але той день я пам’ятаю, як учора, — почав Дмитро. — Перед НовиДмитро глибоко зітхнув і промовив: — Твоя мама була єдиною, хто зумів розбудити в мені те щире почуття, яке я не знайшов ні в кого іншого.
