Тіні минулого та новий шлях
Оксана повернулася з роботи до своєї квартири у селищі Верховина. Відчинивши двері ключем, вона завмерла у передпокої. Поруч із її взуттям та черевиками чоловіка акуратно стояли чужі чоботи. Вона відразу впізнала їх — це були чоботи сестри чоловіка, Наталки. «Навіщо вона тут? Андрій не попереджав, що Наталка прийде», — здивувалася Оксана, відчуваючи, як усередині росте тривога. Вона хотіла покликати чоловіка, але інтуїція шепотіла: не поспішай. Натомість вона затаїлася, прислухаючись до розмови, що лунала з вітальні. Те, що вона почула, змусило її сердце стиснутися від жаху.
— Оксанко, твій знов у відрядженні? — гукав їй колега Ігор, наздоганяючи на парковці біля офісу. — Може, зайдемо у кав’ярню? Вип’ємо твою улюблену лавандову лате, побалакаємо, а то все набігу — привіт та до побачення.
— Вибач, Ігор, сьогодні не вийде, — відповіла Оксана, напружено посміхнувшись. — Андрій обіцяв бути вдома раніше, хочемо вибрати меблі для кухні. Ми ж ще не до кінця облаштувалися після ремонту. І, до речі, він давно не їздив у відрядження.
— І завжди вчасно приходить додому? — у голосі Ігоря пролинула легка іронія.
— Не завжди, — зітхнула Оксана. — Зараз нам потрібні гроші, ось Андрій і затримується на роботі. Обставимо квартиру, тоді, може, буде легше.
— Зрозумів, — усміхнувся Ігор, побажав їй гарного вечора та пішов у інший бік.
Оксані пощастило: автобус під’їхав швидко, хоча зазвичай доводилося чекати. Вона сіла біля вікна й задумалася. Колись вона ледь не вийшла заміж за Ігоря. Вони розійшлися через дурну сварку, причини якої вже й не пам’ятала. Потім з’явився Андрій, і Оксана, бажаючи довести Ігорю, що вона не пропаде, швидко погодилася на шлюб. «Ось, дивися, я не сама, тепер ти пошкодуєш», — думала вона тоді.
Ігор намагався помиритися, просив вибачення, клявся, що зробить її щасливою, але Оксана була захоплена Андрієм. Вона вирішила, що ніколи не кохала його, що все це було помилкою. З часом вона майже забула про нього, але нещодавно його перевели до їхнього філіалу з головного офісу. Ігор робив вигляд, що радий випадковій зустрічі, але Оксана підозрювала, що він спеціально домігся переведення, дізнавшись, де вона працює. Їй було приємно, що він досі дОксані здавалося, що минуле ніколи не повернеться, але тепер воно стояло на порозі їхнього будинку, немов нічний вітер, що пробирається крізь щілину.
