Минуло лише 2 тижні, як я був на своїй дачі, а сусіди уже встановили теплицю на моїй ділянці та посадили огірки й помідори Я маю невеликий шматок землі за містом, де не саджаю нічого, а просто відпочиваю у вільний час. Не хочу витрачати сили на догляд за городом — там у мене мангал, альтанка для сидіння та захисту від дощу. На майбутнє планував поставити паркан навколо ділянки. Одного разу поїхав на дачу, щоб посмажити ковбаски й відпочити від міської метушні. Сусіди були нормальні, не настирливі й небалакучі. Тільки одна сусідка іноді дратувала мене — весь час дивувалася, як це я можу жити без рослин. На її ділянці, навпроти через дорогу, було все засаджено розсадою й квітами, якими вона займалася днями. Оскільки паркану між нашими ділянками ще не було, вона могла спокійно заходити на мою територію. Якщо чесно, мені це не подобалося. Часом приїжджаю, а вона вже щось ходить, дивиться. Якось питаю: — Усе гаразд? — Так. Дивилась, де можна було б посадити цибулю. У тебе ж стільки вільного місця, а нічого не росте. Думаю, можна щось посадити — ти ж не проти? Я розгубився, не хотів її образити, подумав трохи й сказав: — Можеш одну грядку зайняти. Але згодом пожалкував, що дозволив: вона не давала спокою, по півдня щось стрибала біля тієї грядки, нервувала мене своєю присутністю. Тут я поїхав у відпустку на море. Повертаюсь, у перші вихідні їду на дачу — і що бачу? Справжню теплицю й кілька грядок з огірками та помідорами просто на моїй ділянці. Я відразу зрозумів, хто це зробив, і не став ні в кого питати. Розлютився і вирішив діяти: попросив друга допомогти, ми заїхали в епіцентр і обгородили ділянку сіткою. Тепер сусідка вже не могла вільно заходити і робити, що захоче. На наступні вихідні приходить і питає: — Чого це ви паркан поставили? Тепер не можу до своєї розсади дістатися. Ти, може, сам тепер доглядатимеш? Це було вже занадто! Увечері я розібрав теплицю і перекинув матеріали через паркан. Відтоді навіть не вітається.

Минуло вже два тижні, відколи я бував у своєму садовому будиночку, а сусіди встигли поставити парник прямо на моїй ділянці й посадили огірки з помідорами.

Я маю невеликий клаптик землі у передмісті Львова. Рослин я там не вирощую просто відпочиваю у вільний час. Я не хочу витрачати сили на город, мені достатньо відновити сили після роботи. Поставив там мангал, альтанку, щоб сидіти з друзями чи ховатися від дощу. Думаю собі ще найближчим часом встановити паркан довкола ділянки.

Ото приїхав я якось туди, щоб підсмажити ковбаски й відірватися від міської метушні. Сусіди звичайні люди, неконфліктні і не надто балакучі. Але одна сусідка Ганна Гаврилівна трохи мені дошкуляла. Вона постійно цікавилася, як це я можу не садити жодної рослини. На її ділянці, що навпроти через дорогу, суцільні грядки: усе всіяно паростками й квітами, до яких вона промовляє, як до рідних дітей.

Між нашими ділянками поки не було паркану, то вона могла вільно заходити до мене, ще й зовсім не відчуваючи ніяковості. Відверто кажучи, це мені не подобалося. Бувало, приїду, а вона вже походжає по моїй території, щось розглядає.

Я якось підійшов і питаю:
Ганно Гаврилівно, ви щось загубили?
Та ні, відповіла вона. Дивлюся, де тут можна було б цибульку посадити. Ти марнуєш місце, нічого не росте, а я могла б щось посіяти. То ж не заважатиме тобі?

Я спершу навіть не знав, що сказати не хотів її образити, мовчки подумав і погодився:
Ну, можете одну грядку засіяти.

Та згодом я пожалкував, що так дозволив. Вона цілий день товклася на тій грядці й не давала відпочити її присутність дратувала.

А тут якраз мав їхати у відпустку подався на кілька днів у Затоку. Приїхав, і на перших же вихідних рушив до свого саду. І уявіть мій подив: по ділянці стоїть парник, ще й з новими грядками огірків та помідорів.

Я відразу зрозумів, чия це справа, й навіть питати нікого не треба було. Злість мене взяла, і вирішив діяти. Зателефонував куму, ми того ж вечора купили сітку-рабицю й обнесли усю ділянку парканом. Тепер сусідка вже не пройде на мій город, щоб хазяйнувати на чужій землі.

Вже на наступні вихідні вона приходить до паркану й ображено каже:
Для чого це ви огородилися? Я ж тепер не можу до своїх саджанців дістатися. Ти їх сам доглядати зібрався?

Це вже було занадто. Увечері я розібрав парник й перекинув матеріали через паркан до її городу. Відтоді Ганна Гаврилівна навіть не вітається зі мною.