Соломія вкотре вечеряла сама. На годиннику вже було дев’ята, а від Олексія — ні дзвінка, ні повідомлення. «Знову затримали на роботі», — подумала вона, хоч сама в це не вірила…
…За останній місяць таких «затримок» стало занадто багато. Спочатку це були поодинокі випадки — раз на два тижні. Потім раз на тиждень. А тепер здавалося, що чоловік взагалі припинив приходити додому вчасно.
Соломія добре пам’ятала, як усе почалося. Спочатку Олексій говорив, що на роботі аврал — важливий проект, дедлайн. Вона вірила й чекала до пізньої ночі.
Потім відмовки ставали все безглуздішими. У понеділок він подзвонив і сказав, що застряг на парковці, бо трактор чистив сніг і не давав виїхати. Соломія промовчала й вирішила поспостерігати за чоловіком. Вона добре знала, що в Олексія на роботі підземний паркінг, куди той трактор не добрався б і за тиждень.
У середу він «затримався» через важливу нараду, хоча в їхній компанії збори рідко проводили. А якщо й траплялися, то зазвичай вранці й через відеозв’язок.
А вчора взагалі заявив, що застряг у офісі, бо… розболівся живіт, і з розладом провів у туалеті понад годину.
Соломія не була наївною жінкою. Вона розуміла, що чоловік щось приховує. Істерикою правди не дістати. Але що саме?
— Як почуваєшся? — спитала Соломія, намагаючись, щоб голос звучав спокійно.
Олексій, який щойно увійшов до квартири, втомлено сів на ліжко й важко зітхнув.
— Та таке собі, — відповів він, потираючи живіт. — Бізнес-ланч замовили з кафе, мабуть, отруївся…
— Ой, як страшно. Вірю, що тобі погано, — удавано промовила Соломія, слідкуючи за реакцією чоловіка. — Зараз принесу тобі ліки. Добре допомагає.
— Ні! — Олексій майже схопився, але одразу ж сів назад, зрозумівши, що майже закричав.
— Що таке? — здивувалася жінка.
— Хлопці на роботі дали якісь ліки. Не пам’ятаю назву, але добре допомогло.
— Так? Ну, добре, — Соломія знизала плечима. — Але назву краще пам’ятай, а то раптом щось не те дали…
— Ти права, — напружено посміхнувся Олексій. — Я в душ піду та ляжу спати, бо справді погано почуваюся.
— Звичайно, — жінка провела долонею по щокі чоловіка та вийшла із спальні.
Як тільки Олексій зайшов у ванну, Соломія миттєво попрямувала на кухню. Вона стояла біля столу, нервово стиснувши в руках телефон чоловіка. Її погляд ковзнув по екрану. Повідомлення, дзвінки, месенджери — нічого підозрілого. Але тут Соломія вирішила перевірити банківські програми.
«Переказ 20 000 гривень на ім’я Ярини С.» — прочитала вона про себе, і всередині неї нСоломія стояла нерухомо, відчуваючи, як серце розривається між болем і розумінням, що тепер її вибір визначить не лише їхнє майбутнє, але й останні дні Ярини.
