Олена летіла до свого коханого, немов на крилах щастя. Нарешті її син закінчив школу й вступив до університету. Тепер вона з Іваном нарешті зможуть жити разом.
Відправивши сина на навчання, того ж дня вона купила квиток на потяг і вирушила до Харкова. Вони були одружені всього два роки, але знали одне одного, здавалося, цілу вічність.
Їхні стосунки були непростими. Спочатку все йшло важко, але тепер доля обіцяла їм щасливе майбутнє. Принаймні Олена в цьому не сумнівалася.
Познайомилися вони вісім років тому. Тоді вона ледве оговталася після розлучення з першим чоловіком і довго нікого не підпускала до себе. Аж поки не зустріла Івана. Навіть з ним спочатку вагалася. Йому довелося докласти багато зусиль, щоб переконати її, що він не схожий на її колишнього Андрія.
Півроку вони зустрічалися, а потім почали жити разом. Іван переїхав до неї, бо в його однокімнатній хрущовці їм усім було б тісно. У Олени був син, десятирічний хлопчик. Добрий малий, але з вітчимом спільну мову знайшов не відразу.
Проживши разом три роки, Іван заговорив про шлюб, але його кохана Олена не поспішала під вінець.
Їй здавалося, що штампи в паспорті – це вже застаріло. До того ж, вони нікого не захищають від зрад.
Їй і так було добре – навіщо щось міняти?
Спочатку Іван погодився, але згодом зрозумів, що хоче більшого. Він бажав називати Олену своєю дружиною у всіх сенсах. Дійшло до ультиматуму: або весілля, або розставання.
Олені не сподобалася його наполегливість, і вона вирішила, що краще розійтися. Так вони й зробили – на цілих півроку.
За цей час Іван переїхав до Львова, де старий друг запропонував йому вигідну посаду. Додому він наїздив рідко – хіба що раз на два місяці провідати батьків. І саме під час одного з таких візитів він знову побачив Олену.
Вона гуляла парком і виглядала щасливою, немов у житті все ідеально. Аж поки їхні погляди не зустрілися.
В її очах він прочитав те саме, що й сам відчував: вона його досі любила. І не могла цього приховати.
Вони знову почали зустрічатися, але тепер на відстані. Іноді вона приїжджала до нього, іноді – він до неї. Кожна зустріч була наповнена теплом і пристрастю.
Бачилися зазвичай раз на місяць. Рідше – двічі. Іван не раз пропонував їй переїхати. Він вже купив двокімнатну квартиру, хоч ще виплачував кредит.
Олена в душі мріяла про це, але не могла покинути сина-підлітка і хвору матір, якій потрібен був догляд. Два роки вона вихаОлена обійняла Івана, щільно притиснувшись до нього, і відчула, як останні сумніви розчинилися в теплі його обіймів.
