На межі розлучення

Один крок до розлучення

Оксана стояла біля вікна й дивилась, як Богдан кружляв двором на своїй новенькій машині. Сусідка Ганна Іванівна вже втретє визирала з під’їзду — мабуть, гуркіт мотора заважав їй дивитися серіал. А Богдан, наче хлопчик з довгоочікуваною іграшкою, продовжував кататись.

— Тату, можна я проїдусь? — запитала чотирнадцятирічна Соломія, зазираючи через мамине плече.

— Запитай у нього сама, — сухо відповіла Оксана, відходячи від вікна.

Соломія насупилась.

— Мам, ну що з тобою знову? Він же купив машину для сім’ї!

— Для сім’ї… — Оксана гірко усміхнулась. — Ти знаєш, скільки коштує ця краса? А на дачу грошей немає, на твій табір теж збираємо по копійці.

— Але ж машина нам потрібна! — Соломія сіла на диван, підібгавши ноги. — Пам’ятаєш, як ми з тобою їздили до бабусі автобусами? Три пересадки, духота…

Оксана притулилась до стіни й заплющила очі. Так, пам’ятала. А ще пам’ятала, як вони з Богданом півроку сперечалися про покупку. Вона пропонувала взяти щось простіше, б/в. А він твердив своє: «Або гідну машину, або ніяку». І ось результат — кредит на п’ять років, через який тепер доводиться рахувати кожну гривню.

Вхідні двері грюкнули, почулися жваві кроки.

— Дівчатка мої! — Богдан увірвався в кімнату, сяючи від радості. — Соломійко, поїдемо? А ти, Оксанко?

— Я не Оксанка, — різко відповіла дружина.

Богдан завмер, його посмішка згасла.

— Що знову не так?

— Усе не так! — Оксана повернулася до нього. — Ти купив машину, навіть не порадившись зі мною! Взяв кредит, який ми тягнутимемо до пенсії!

— Ми ж обговорювали…

— Ми обговорювали покупку машини, а не цього відерка за півмільйона!

Соломія зіп’ятилася й тихенько вийшла з кімнати. Вона вже звикла до батьківських сварАле цього разу, дивлячись на Богдана, який мовчки тримав у руках ключі від тієї самої машини, Оксана відчула, що гнів поступово зникає, залишаючи місце чомусь більш важливому — надії, що вони ще можуть знайти спільну мову.

Оцініть статтю
ZigZag
На межі розлучення