На шляху до крамниці Ганна раптом впізнала в жінці, що йшла назустріч, матір свого першого кохання. На її подив, та жінка теж впізнала її й не змогла стримати сліз.
Вперше за десять років Ганна знову їхали вуличкою, де виросла, у маленькому селі на Волині. Хоча тепер вона сиділа в дорогому авто, почувалася зовсім не впевнено: на неї нахлинули неприємні спогади з дитинства. Колись вона заприсягалася більше не повертатися сюди, але щось незримо тягнуло її назад у село, де вона народилася й виросла.
Ганну виховувала матір, Олена, бо батько помер, коли дівчинці не було й трьох. Вона знала його лише зі світлин. Жили вони скромно: Олена працювала ветеринаром у окрузі, але на власний город часу не вистачало, а заробляла вона небагато.
«Не журися, дитинко, часто говорила мати. Головне, щоб ти була здоровою та щасливою, а решта налагодиться».
Ганна виросла гарною дівчиною, тож і женихи до неї липли, але посагу за нею не було. На селянському святі вона познайомилася з хлопцем на імя Марко із сусіднього містечка. Для неї це було перше справжнє кохання, але матір хвилювалася: Марко походив із заможної родини, і Олена боялася, що він кине доньку, коли перший запал минув. Ганна запевняла, що він щирий і гроші для нього не головне. Після півроку прогулянок і побачень він із батьками приїхав просити її руки. Та лише його мати побачила їхню скромну хату зблідла і замовкла, а в серці Ганни посілася тривога.
Весілля призначили на першу суботу жовтня. Того ранку Ганна була дивно схвильована, хоча й не розуміла чому. Подруги допомагали їй зачісувати коси й приміряти весільну сукню але Марко так і не зявився. Хрещений (родинний друг) поїхав дізнатися, що трапилося, але Ганна вже відчувала весілля не буде.
«Що б ви там не казали, я не дозволю синові зруйнувати собі життя», заявила мати Марка хрещеному.
Ганна проплакала до ранку. А Марко, під тиском батьків, кинув її без пояснень. Її перше кохання згасло, як свічка на вітрі.
Наступного дня вона спакувала стару валізу й сіла на перший автобус до міста. Там знайшла роботу спочатку офіціанткою, потім помічницею на кухні. Коли зявилася нагода поїхати за кордон і заробити, не вагалася. В дорозі їй донесли, що мати Олена померла. Але повертатися було пізно Ганна вже сиділа в літаку.
Так минули роки. Вона працювала, спочатку за копійки, потім за більші гроші, і змогла відкласти трохи. Але рана від першого кохання так і не загоїлася: вона не створила родини, а образа на Марка й його рідних досі тліла в душі.
Коли Ганна, після стількох років, несподівано зявилася в рідному селі, люди не відразу впізнали її. З соромязливої дівчинки вона перетворилася на витончену жінку елегантну, але з тим самим теплим усміхом. Тільки в очах була тінь смутку навіть коли вона сміялася.
Одного разу, йдучи до крамниці, Ганна зніяковіла, коли зрозуміла, що літня жінка, що йшла назустріч та сама мати Марка. Стара підняла на неї очі, впізнала й раптом розплакалася:
«Ганно це справді ти? Прости мене, дитино. Я зруйнувала і твоє життя, і життя мого сина. Я хотіла для нього «кращої партії», але зламала його. Він так і не зміг нікого полюбити після тебе. Шукав щастя на дні пляшки. Це моя вина, і тепер я му
