НАРЕЧЕНА
Ганна Миколаївна обережно поставила на стіл, щедро встелений вишитою скатертиною, велике блюдо зі смаженою качкою й важко зітхнула. Уже ось-ось мали приїхати сини з дружинами.
Нещодавно одружився молодший, та скромне весілля відгуляли. Молодь зараз так звикла тихо й без гучних застіль. Вона ж мріяла би свято на славу! Хоч із чоловіком і самі до РАГСу колись збігали, без жодних урочистостей. Навіть обручки купили через рік дві тоненькі золоті каблучки. Для дітей хотілося душу вкласти! Але кожному своє…
«В неї лише один мінус вже надто вона доглянута», зізнавалась Ганна Миколаївна сусідці. Але Оленка, невістка, вирішила про все з нею поговорити.
Оленка здебільшого дівчина хороша, приємна. На сина Гриця вплинула позитивно: допомогла знайти гарну роботу, підтримує в усьому, заохочує не зупинятися на досягнутому. До тридцяти син жив «на всьому готовому», мало прагнув, і Ганна Миколаївна вже хвилювалася. Тепер все стало на свої місця.
Один лише мінус надто вже Оленка доглядає себе: в салонах, на стрижках, фарбуваннях, масажах, манікюрах. Гроші, либонь, у повітря пускає! Та й не до лиця це жінці, що має сімю! Як діти зявляться замість чобіт синові піде на педикюр? Не її це підхід!
Ганна Миколаївна завжди дбала про себе в останню чергу, особливо коли за господаря залишилась сама, а хлопці, хоч і дорослі, часто потребували допомоги.
Роздуми обірвав дзвінок у двері приїхала молодь. Оленка увійшла до кімнати справжньою зіркою: волосся щойно вкладене, витончені нігті, мінімум макіяжу усе рукам кваліфікованого косметолога підвладне.
Оленко, яка ж ти вродлива! щиро сказала свекруха, хоч легкий присмак невдоволення промайнув у голосі. А костюм, мабуть, новий?
Так, вчора придбала, усміхнулася Оленка. На роботі премію дали.
То краще би ці гроші відклала, не втерпіла Ганна Миколаївна. Премії, підробітки, «тринадцята зарплата» все про запас, щоб «на чорний день» було! Повір, стане в пригоді.
Оленка промовчала. Вона поважала свекруху за щирість і самовідданість сімї. Але в душі думала: «Чорний день» настає у тих, хто постійно до нього готується.
Вечоріло приємно. Та свекруха не пропускала нагоди делікатно натякнути на зайві витрати. Оленка зрозуміла сказано в її бік.
А ви колись були на манікюрі, Ганно Миколаївно? не втерпіла Оленка.
Я… ніколи. Удома щось підправлю, аби руки були доглянуті. А більше й не треба, відповіла свекруха.
Цей короткий діалог більше ніхто не помітив. Та Оленці стало прикро виховала двох синів, тепер доходу вистачає, а на себе змарнувала все життя
Грицю, а мама хоч іноді дозволяє собі якусь приємність? спитала дорогою додому.
Та ні Готує, стіл який накрила! Телевізор дивиться, до сусідок ходить. А навіщо їй більше?
Може б ви зводили її в кіно чи театр? У ресторан хоча б…
Та навіщо? Їй достатньо й так.
Оленка згадала свою маму: навіть коли тяжко з грошима, нова сукня, гарна стрижка і щорічний абонемент у міський театр те, що додає радості життю.
Оленка вирішила: свекруха має спробувати пожити для себе, а не лише очікувати внуків біля телевізора!
Через декілька днів Оленка подзвонила Ганні Миколаївні запросила прогулятися, випити кави. А потім завітати разом до косметичного салону: Оленка хотіла до косметолога і вибрала для свекрухи будь-яку приємну процедуру.
Та навіщо, доню?! Якщо ти маєш справи я в холі почекаю.
Ганно Миколаївно, не треба чекати краще спробуйте щось нове! Хоча б манікюр та масаж рук!
Свекруха непевно погодилась. Оленка зателефонувала у перевірений салон, домовилася завчасно:
Дівчата, будь ласка, все для Ганни Миколаївни зробіть найкраще. І обовязково порадьте ще щось педикюр, маску Якщо питатиме про ціну кажіть, що вже оплачено. Головне, аби була задоволена!
У призначений день Оленка привела невпевнену свекруху в салон і передала майстриням.
Лишень півгодини, і скільки це коштує? турбувалася жінка.
Коли її ввічливо запросили на процедури, Оленка залишилася у фойє й скористалася вільною хвилиною відповідала на листування.
Свекруха зявилася за дві години розслаблена, оновлена, задоволена майстрами.
Ой, Оленко, так приємно було! І каву запропонували, і трав’яний чай, і все бездоганно. Але скільки ж це коштує, мабуть, чимало?
А у нас сьогодні акція! втрутилася адміністраторка. Якщо приводиш подругу все для неї безкоштовно. Так що з вас нуль гривень!
Оленка і радісна свекруха попрямували до кавярні неподалік. Ганна Миколаївна зробила ковток капучино, зручно влаштувалася на стільці.
А, може, час від часу ходитимемо разом на такі дівчачі зустрічі? запропонувала Оленка. Для постійних клієнток тут приємні знижки. Вам же сподобалося?
Дуже, зізналася свекруха. Я й уявити не могла, що це приносить таку радість.
Треба було спробувати раніше!
Та колись… Діти маленькі були, чоловік, Царство йому Небесне, був суворий у фінансах, не дозволяв зайвого. А потім і не хотілося вже.
Тепер є для чого щоб мені компанію скласти!
Добре, часом ходитиму з тобою. Для компанії.
Так і трапилось: свекруха стала разом із невісткою доглядати за собою. Дипломатична Оленка поступово оновила їй гардероб і завжди казала менші суми. Переконала чоловіка запросити маму до ресторану, а потім усі разом пішли до кінотеатру. А на Різдво Оленка подарувала Ганні Миколаївні абонемент у драмтеатр.
Ганно, ти прямо помолоділа! хвалили сусідки.
Та оце молодь до себе потягла, усміхалася скромно.
Їй справді здавалось, що тепер, на заслуженому відпочинку, для мами двох дорослих синів розпочалася нова молодість.
Іноді варто дозволити собі маленькі радощі не лише для себе, а щоб навчитися ділитися теплом із близькими й пізнати, як чудово буває жити на повну.
