Наталю Петрівно, вітаю! Це Яна, майбутня ваша невістка. Дуже хочу познайомитись особисто – коли та де вам буде найкраще?

Було колись у маленькому містечку під Києвом…
Наталю Іванівно, доброго дня. Це Оксана, ваша майбутня невістка. Хотіла б зустрітися, поговорити. Коли вам зручно?
Наталя Іванівна зціпила пальці, особливо після слів “майбутня невістка”. Що за новини? Микола ж нічого не казав про весілля!
Доброго здоровя, Оксано. Заходьте сьогодні о шостій до мене, побалакаємо.
“Що вона хоче? Невже вагітна? Звічайно, спеціально, щоб Микола одружився. Таких історій повно. Ну й що він думає? Не рівня вона йому! Син архітектор, перспективний, з власною хато́ю, машиною. Гарний, розумний. Будь-яка дівчина мріяла б про такого, але він узяв саму цю”
Наталя Іванівна прибрала в хаті, купила свіжих булочок. На душі коїлося невідомо що.
Оксану вона бачила кілька разів і з першого погляду не злюбила. То син приводив її знайомитися, то просто на чай. І щоразу після їхнього візиту Наталя Іванівна вилива́ла Миколі все, що думала.
Сину, інших дівчат уже нема? Чому саме вона? Що в ній особливого? Худа, маленька. Завжди ж хлопцям подобалися інші і статні, і вдачі величні. Та й не пара вона тобі!
Мамо, я її люблю, і для мене вона найкрасуні у світі! А ще як готує! Борщ просто рай на язиці!
Серце стало важким. Раніше ж син тільки її стравы хвалив, а тепер ця дівчина ваше йому божественні борщі.
Оксана прийшла точно вчасно. Принесла коржики з вершками Наталя Іванівна їх обожнювала. “Хитра, підлещується”, подумала вона.
Наталю Іванівно, не буду тягнути. Микола зробив мені пропозицію, і я погодилася. Він боїться вам сказати, думає, ви не схвалите.
Нічого дивного, Оксано. Чому ж мені радіти?
Я хочу запропонувати вам угоду. Послухайте мене.
Я знаю, що ви виховували Миколу самотужки. Вийшли заміж через дитину, а щастя не знайшло. Чоловік пішов. Мене також мати сама ростила, батько помер рано. Тому я знаю, як це виростати без тата.
Ви вклали в сина всю душу. Дякую вам за це. Він добрий, чуйний, вихований це ваша заслуга.
Наталя Іванівна кивнула. Так і є.
Ви мрієте, щоб син узяв заможну, гарну наречену. А тут я. Звичайна, без статків, незнатна. На вашу думку невдала партія. Ви в розпачі, шкодуєте сина, так?
Наталя Іванівна знизала плечима.
Ось як буде. Микола вас не послухає. Ви почнете його переконувати посваритесь. На весілля не прийдете. Ще й усім розповідати, який невдячний син. Одні вас жалітимуть, інші сміятимуться.
А ми з Миколою житимо щасливо. Ви будете нас ігнорувати. Я народи́ дитину, а ви відмовитесь бачити онука. Бо вважатимете, що це не ваш родич.
Моя мати няньчитиме його, гулятиме, каза́тиме казки. Буд