Наталю Степанівно, я з вашим сином більше не житиму, так і передайте йому, промовила Оксана.
А з ким же ти житимеш? Хто тобі потрібен із дитиною? Щось я за тином черги з кавалерів не спостерігаю, буркнула свекруха.
Оксана складала речі маленької Марійки. Свої вже були в сумці лише найнеобхідніше. Решту вирішить пізніше.
Рухи її були впевнені та чіткі: теплий костюм галочка, черевики ще одна. Вона більше не плакала, не вагалася безсонна ніч вистачила, щоб зрозуміти: з Ярославом треба розлучатися.
Вона почула, коли він повернувся. Заглянув у спальню, не знайшовши дружини, відчинив двері до дитячої. Оксана вдала, що спить.
Вранці, перед роботою, Ярослав теж підійшов до дверей. Постояв, потерся на місці, але увійти не наважився відклав розмову на вечір.
Але розмови не буде. За півгодини Оксана викличе таксі і разом із двомарічною Марійкою поїде до батьків.
Після вчорашнього вона не бажала не лише говорити з Ярославом бачити його теж.
До того, що він приходив “під градусом” щопятниці, вона звикла. Але вчора була середа. До того ж, зранку Оксана просила чоловіка прийти раніше, посидіти з донькою, поки вона зустрінеться із подругою Катерина обіцяла допомогти знайти віддалену роботу.
Залишити Марійку з Ярославом у такому стані вона не наважилася й відмінила зустріч. Це його розлютило:
Ти кому дзвониш? Які ще домовленості? накинувся він.
Катерині. Ми хотіли зустрітися, але я не можу залишити Марійку з тобою.
Чому це не можеш?
Подивися на себе в дзеркало. Іди проспися завтра на роботу, сказала Оксана і пішла на кухню.
Стояти! ревнув Ярослав, схопивши її за руку. Чим тобі мій стан не до вподоби? Га? Святкували у Богдана день народження. Подумаєш, королева! Я сам вирішую, коли мені повертатися!
Оксана спробувала визволитися:
Відпусти! Боляче! Ти зовсім з глузду зїхав!
Вона рвонула руку, він захитався.
Отак от! і кулак влучив їй у перенісся.
Оксана схопилася за обличчя. Ярослав, ніби сам злякавшись, відпустив її, але вона вже йшла до дочки.
Подумаєш, королева! крикнув він і вилетів із хати.
“Королевою” її називала свекруха. Наталія Степанівна одразу не взяла Оксану до ладу:
Двадцять років, а вона все вчиться! Сидить на шиї у батьків! У мене в ці роки вже дві дитини було!
Чоловік, город, господарство! А вона книжки читає! Королева! Намучишся ти з нею, Ярику!
Батьки Оксани теж не схвалювали зятя:
Нащо поспішати? Він же не останній чоловік! Живи спочатку разом, подивися!
Але Оксана вирішила. Ще за півроку зрозуміла помилку. Могла піти. Та соромно було визнати, що батьки мали рацію. До того ж, вона вже чекала дитину.
Марійка не змінила Ярослава. Домашні клопоти, дитина усе на жінці.
Інші жінки справляються! А ти що, цілий день спиш? докоряв він.
У Марійки зубки, я не можу готувати. Замов доставку.
Рожевих окулярів давно не було. Оксана все частіше згадувала слова матері.
Вона вже збиралася йти, але Ярослав обіцяв змінитися. Вона вірила.
Але після вчорашнього коли він вперше вдарив вирішила: досить.
Сором перед батьками ніщо порівняно з життям під одним дахом із тим, хто піднімає руку на жінку. І вона не хотіла, щоб Марійка зростала в такій атмосфері.
Мати побачила з вікна, як до двору підїхало таксі.
Петре, вийди, Оксана приїхала. Із речами, сказала вона чоловікові.
Коли Оксана зняла окуляри, батьки аж застигли: ліве око набрякло, під ним синє плямо.
Це Ярослав?! скрикнула мати.
Оксана кивнула.
Зараз я йому покажу! рвонувся батько.
Тату, ні, зупинила його донька. Я його покараю інакше. Допоможи краще забрати наші речі та ліжко Марійки.
За речами поїхали батько та дядько, потім до травмпункту.
Якщо заяву писатимете, треба судмедекспертизу, пояснив дядько.
Завтра поїдемо, сказав батько.
Ярослав повернувся з роботи з квітами та іграшкою. Але вдома було порожньо. Навіть ліжка Марійки не було.
Він дзвонив Оксані телефон вимкнений. Тоді подзвонив тещі.
Так, вони у нас. І тобі сюди краще не зявлятися у Петра кулаки ще не відпустило. На розлучення Оксана подасть сама.
Ярослав намагався зустріти їх біля будинку, але вона його ігнорувала.
За тиждень він отримав папери. Тоді до хати прийшла свекруха.
Мамо, я не хочу з нею говорити, сказала Оксана.
Потрібно, відповіла мати.
Розлучаєшся? накинулася Наталія Сте
