Олег сидів у темній кімнаті, прислухаючись до нічних звуків. Під вікном зупинилася машина, м’яко ляснули двері, короткий стук каблучок затих за дверима під’їзду. Нарешті, повільно й обережно повернувся ключ у замку…
Він намагався не дихати, щоб почути найменші відтінки звуків. Почуті шурхіт одягу, ледве чутні крадькома кроки. «Боїться розбудити, капці не вдягла», — усміхнувся про себе Олег.
Двері тихо відчинилися. Оксана навшпиньки увійшла в спальню. З вулиці в кімнату потрапляло достатньо світла, щоб побачити, що ліжко не розібране, на ньому нікого немає. Оксана завмерла на мить, відчувши його напружений погляд, обернулася.
— Ти мене налякав. Чому не спиш? — різко запитала вона.
— Тебе чекав. — Олег підвівся, підійшов до дверей й клацнув вимикачем.
Від яскравої спалаху світла Оксана зажмурилася.
— Де ти була? — Олег розглядав бліде обличчя дружини зі зтертим макіяжем.
— Пробач, забула попередити… — Оксана дивилася під ноги.
— Тільки не кажи, що була в подруги. Скажи правду, нам обом буде легше. Ти давно мені зраджуєш?
Вона здригнулася, ніби хотіла втекти. Потім ледь похитала головою.
— Два місяці, — вимовила вона, на мить піднявши на чоловіка очі. — Я хотіла сказати, але… Пробач. Я зараз піду. — Вона швидко вийшла зі спальні.
Олег почув, як вона щось пересуває в передпокої.
Оксана повернулася з валізою, поклала її на ліжко, відчинила шафу й почала діставати свої речі. Вішалки брязкали, вдаряючись одна об одну, падаючи з сукнями й блузками на ліжко поруч із валізою.
— Може, ти займешся цим завтра, коли мене не буде вдома? — Олег підійшов до ліжка, взяв подушку й вийшов із спальні.
Не роздягаючись, ліг на диван в іншій кімнаті, накрився пледом. Спати не хотілося. Хотілося розбити все навколо, ударити Оксану, стерти з її обличчя сліди чужих поцілунків. Він зробив кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїтися.
***
Вони з друзями вирішили відзначити закінчення сесії на березі. Роздяглися й одразу побігли в воду. Потім Ігор із Славком пішли за пивом, а Олег лишився стерегОлег зрозумів, що тепер його життя буде йти вперед – без Оксани, але з надією на новий початок.
