Не воруши минуле
Часто задумується Таїса над своїм життям, коли вже перетнула рубіж у пятдесят років. Не може назвати своє сімейне життя щасливим, і вся справа в чоловікові Юрії. Здавалося б, у молодості одружилися з великої любові, обидва любили одне одного. І коли у Юрія щось змінилося, Таїса, на жаль, упустила той момент.
Жили вони у селі на Поділлі, в хаті свекрухи Ганни. Завжди намагалася, щоб у домі панувала тиша і спокій, шанувала Ганну, а та відповідала добротою. Мама Таїси мешкала в сусідньому селі із молодшим сином, була хворобливою.
Ганно, як ти з невісткою своєю уживаєшся, допитувалися балакучі сусідки біля криниці чи магазину, а то й просто дорогою.
А що я вам скажу? Таїсія працьовита, поважає мене, господарка від Бога, в усьому допомагає, завжди відповідала Ганна.
Та ми не віримо, що у вас мир та спокій, такого не буває, щоб свекруха невістку хвалила, відказували односельчанки.
Це ваші справи, йшла далі Ганна.
Народила Таїса доньку Варвару, всі тішилися.
Таїсо, а Варя ж точнісінько на мене схожа, шукала Ганна свої риси у внучці, а невістка лише сміялася, їй байдуже, на кого схожа донька.
Коли Варварі виповнилося три, Таїса народила сина. Знову радість. Юрій працював, Таїса з дітьми вдома, свекруха дуже допомагала. Жили, як усі, може навіть краще, тихо і мирно, чоловік не пив, як деякі сусіди. Деякі жінки раз у раз шукали своїх чоловіків біля клубу там засиджувалися, пили, додому ледве повзли. Їхні жінки сварилися, проклинали долю.
Вже коли Таїса чекала третю дитину, почула, що чоловік зраджує. У селі нічого не приховаєш швидко дійшли чутки про Юрія з Тетяною-вдовою. Навідалась сусідка Валентина.
Таїсо, ти ось носиш третю Юркову дитину, а він… вжила прикре слово, невдячний, по інших бабах швендяє.
Та невже? Я ж нічого не помітила, здивувалась Таїса.
Та як ти й помітиш? Двійко дітей, третя на підході, дім, свекруха, господарство. А йому весело все село знає, що з Тетяною возиться, а вона й не приховує.
Розгубилась Таїса, свекруха теж знала, але мовчала шкода було невістки. Не раз сварилася з непутящим Юрієм, а він уміло відбріхувався.
Мамо, ти хіба бачила власними очима? Говоріння, то бабські казки.
Одного разу вбігає Валентина.
Таїсо, твій Юрко чинно зайшов до Тетяни, сама бачила, з магазину йшла. Хочеш сама залишитися з трьома дітьми без чоловіка? Іди до тієї безсоромної, витягай за коси. Ти вагітна, Юрко на тебе руки не підійме, не насміється, тараторила сусідка.
Таїса розуміла, що сили у неї не стане змагатися з Тетяною та була бійцівська, чоловік її втопився в річці пяний, сварки у них були відчайдушні, і Тетяна загартувалася. Подумавши, таки вирішила.
Звідаю свого Юрія, хочу в очі подивитися і вивести на чисту воду. Він ніколи не визнає вину, все звертає на балачки, сказала Ганні, та її відмовляла.
Таїсо, куди ти з животом ідеш? Пожалій себе
Осінь наближалась до зими, стемніло. Постукала до вікна Тетяни, чекала, коли та вийде. Але через двері Тетяна відказала:
Чого ти лізеш? Чого вікна дереш?
Відчини мені, пусти, я добре знаю, що мій Юрко в тебе, люди казали, голосно відповіла Таїса.
Та біжи додому, не сміши людей, Таїса почула, як та розреготалася.
Потупцювала Таїса додому, зрозуміла не пустить. Чоловік повернувся пізно, напідпитку. Юрій рідко пив, але траплялося. Таїса не спала.
Де ти був? Я знаю, в Тетяни, пробув там. Вона не впустила мене, ти й сам знаєш, сказала.
Що ти вигадуєш, обурився Юрій, не був я там, з Геннадієм пив, застрягли, й не помітили, як ніч настала.
Таїса не повірила, нічого не сказала, не любила сваритися. Та й що могла зробити як кажуть, не впійманий, не злодій Не спала, думала:
Куди я піду з дітьми, третя народиться мати хвора, брат вже зі своєю сімєю, тісно там. Як нам бути?
Мати завжди наполягала, коли Таїса жалілась на чоловіка:
Терпи, доню. Вже народила терпи. Думаєш, мені було легко з твоїм батьком? Пив, ганяв нас, памятаєш, як у сусідів ховались? Бог розсудив і забрав його. Та я терпіла, твій Юрко не пє згубно й не бє тебе. Таке жіноче призначення терпіти.
Не з усім погоджувалася Таїса, та розуміла діватися нікуди. І Ганна її втішала.
Донечко, куди ти підеш з дітьми? Скоро і третя народиться. Разом, може, справимось з Юрком.
Третьою народилася донечка Арічка слабенька, хворіла часто. Мабуть, переживання позначились. Та з часом зміцніла, Ганна дуже дбала про неї.
Таїсо, чула новину, сусідка вже розносила свіжі плітки, Тетяна прийняла до себе Михайла, його дружина вигнала.
Прийняла і прийняла, хай собі буде, відповіла Таїса, а тихенько зраділа не буде чоловік ходити туди.
Через місяць знову прибігла Валентина:
Михайло повернувся до жінки, Тетяна знову сама, ще чоловіка буде шукати А ти свого Юрка не спускай з ока, ще не все скінчено, повчала сусідка.
Стало спокійніше. Свекруха раділа, і Таїса з Юрієм мирно жили. Однак, якщо вже поселилася у чоловікові якась нечиста сила, не засидиться біля дружини.
Ганна дорогою з магазину зустріла давню подругу Анисью.
Ганно, ну й у кого ж тільки вдався твій Юрко? Таїса гарна жінка, мати, ти й сама її хвалиш. Що йому ще треба?
Анисю, не вже Юрко знову до баб ходить?
Ще й як ходить Живе у вас, наче в раю: нагодований, випраний, доглянутий. А бігає до Віри-розведеної, у нашій столовій працює
Ганна нічого не казала Таїсі, потай сварила сина, просила схаменутися. Але мудро каже народ: шила в мішку не приховаєш. Жінці знову донесла Валентина. Таїса сльозами благала, сварилася, та все даремно. Юрій з дому йти не думав, знав дітей і дружину ніколи не залишить, але й вірним не був. Зручно: вдома сімя, побут облаштований, на стороні жінка для розваг.
Ганна відкрито вже сварила сина, та хіба старого чоловіка вгамуєш? Той кричав, щоб не втручалась.
Мамо, я для сімї стараюсь, гроші заробляю, а ви двоє мене засуджуєте. Вірите бабським пліткам! обурювався Юрій.
Минали роки. Діти виросли. Старша Варя вийшла заміж у сусідньому районі, там і залишилася після навчання в коледжі. Син закінчив університет у місті й одружився з місцевою.
Молодша Арічка закінчує школу, теж хоче поступати в райцентр. Юрій нарешті вгамувався, тільки дім і робота, здоров’я підводить. Спиртного зовсім не вживає.
Таїсо, щось маю в серці, ніби у спину віддає, журиться, Таїсо, щось коліна болять, напевно суглоби. Може, до лікаря в район зїздити?
Таїса вже не пожаліє чоловіка. Серце її давно стало камяним скільки сліз і образ пережила, поки він угамувався.
Здоровя нема от і сидить вдома, скаржиться, думала про себе, нехай інші тепер про нього дбають.
Ганна відійшла у світ інший, поховали поруч з чоловіком. У домі настала тиша. Але діти і внуки зрідка навідуються. Обоє радіють. Батько скаржиться дітям на здоров’я, навіть нарікає, що дружина його не лікує. Старша донька ліки привозить, опікується, ще й каже матері:
Мамо, не сварся з татом, він хворіє, а Таїсі боляче, бо донька заступається за батька.
Дитино, він сам винен, молодість закінчилася, а тепер хоче, щоб жаліли. Я теж здоровя втратила через нього скільки переживань! намагалася пояснити мати.
Син теж підтримує батька, коли приїжджає. Більше часу проводить з ним, хоч і зрозуміло чоловіки між собою
Діти, здається, й не розуміють матір, коли та їм пояснювала, що батько зраджував їй, а вона терпіла заради їхнього щастя. Як би вона могла залишити дітей без батька? Як було важко і прикро? А що ж чула у відповідь?
Мамо, не воруши минулого, не муч тата, казала старша донька, брат був її заступником.
Мам, було пройшло, утішав син, гладив по плечу.
Хоч і прикро трохи Таїсі, що діти стали на батьків бік, але розуміє їх, особливо не ображається, таке життя
Важливо памятати: кожна сімя має свої випробування, а минуле варто залишати позаду. Лише тоді можна знайти спокій і відкрити серце новій радості. Найбільше щастя це мир у душі, любов у серці й злагода в родині.
