Ти ж знаєш, я теж не хочу сваритися. Але коли ти вже, нарешті, приб’єш ту полицю?
У суботу після сніданку Марічка взялася за прибирання. Тарас сів у кухні на диванчик із ноутбуком. Його справа — винести сміття пізніше. А поки він гортав стрічку в соцмережах.
Раптом вискочило фото його друга Дениса, з яким вони вчилися в університеті. Під фото було написано: «Ура! Нарешті-то! Засяли! Всіх запрошую на новосілля — заходьте, дивіться, позаздрите!» Тарас клікнув на позначку й побачив фотки квартири, знятої з різних гарних ракурсів.
Цю квартиру рік тому Денис отримав у спадок від бабусі. Ремонту там не було років сорок, меблі — ще з радянських часів. Жити в такій — треба вкласти купу грошей, а в нього їх не було. Денис хотів не мучитися й відразу продати. Вони з дружиною збирали на власне житло, а з продажем спадщини можна було прискорити справу.
Але дружина раптом вперлася. Квартира убита, але в історіТа й вийшла така квартира, що й не пізнати — сучасний ремонт, стильний дизайн, простір і світло, а Тарас, дивлячись на це, в глибині душі зітхнув, бо їхня власна квартира залишалася такою ж звичайною, як і була.
