Не розумію, чому одружився з нею
Днями ми побралися. Я думав, що моя дружина любить мене до нестями. І, мабуть, не мав би у цьому жодних сумнівів, аби не одне дивне випадіння. Це навіть не зрада Це щось набагато серйозніше, навіть, скажу, незвичне.
Мабуть, це сталося через те, що їй було занадто важливо вона шалено мене обожнювала, пробачала абсолютно все і весь час піклувалася. Звичайно, я звик до такого ставлення, став впевненішим у собі, моя самооцінка зросла. Напевно, вважав, що досить клацнути пальцями і будь-яка буде у моїх руках. Хоча, зізнаюся, серед інших ніколи не мав особливого успіху Інший би не терпів моїх промахів і так сліпо не довіряв би.
Перед весіллям мені захотілося побути на самоті, поїхати кудись і підготуватися до подружнього життя. Нічого не поробиш вона погодилася, дала мені поїхати у мандри.
Згодом розповідав їй, що вирішив втекти подалі від людей і цивілізації, де немає телефону й Інтернету. Поїхав сам у Карпати, милувався природою, намагався розкласти все по поличках в голові. А вона залишилася вдома, чаїлася й чекала мене всім серцем, з кожною хвилиною все більше сумуючи.
За тиждень я повернувся. Те відчуття тепла і турботи, коли вона зустріла мене, пригощала найсмачнішими українськими стравами було особливе.
А вже наступного дня помітив, що зі мною щось не так. Почав часто вибігати то в коридор, то в іншу кімнату, потім знаходив будь-який привід вийти з дому раз по раз. Якось, йдучи до магазину, знайшов у поштовій скриньці листа звичайного на вигляд, адресованого мені. Виявилося, що написала його вона ще під час моєї відсутності. Але зміст розтрощив мене до глибини душі. В ньому було написано:
“Вітаю. Більше не хочу вводити тебе в оману. Ти не та людина, з якою хочу бути. Не бажаю прожити з тобою все життя. Весілля не буде. Вибач, не шукай мене і не дзвони. Я до тебе не повернуся.”
Кілька коротких, але жорстких рядків
Тільки тепер я зрозумів, чому вона весь час перевіряла поштову скриньку. Я спокійно розірвав листа, не сказав їй ні слова, не дав зрозуміти, що щось дізнався. Але як можна жити з людиною, яка не хоче бути поруч? Чому вона зі мною одружилася, удаючи, що усе нормально?
Я навчився тому, що справжня любов завжди йде поруч із щирістю. Іноді, сліпо приймаючи чиїсь вибачення, можеш не помітити, як тик у твохій душі залишає тріщину. А істина завжди виходить на поверхню.
