Не подобається, що я хочу власну сімю? Я ж поїхав від вас, намагався будувати своє життя, а ви приїхали і все знову по-старому!
Лесе, та не переймайся ти так! Я розумію, що тобі, дівчині з міста, у селі важко, заспокоював її Дмитро. Я все про це знаю. Сам впораюся, ти лишень будь поруч!
Леся була розгублена.
Ну навіщо я так закохалась у сільського хлопця? Причому так міцно аж до тремтіння в ногах!
Їй уже двадцять вісім, успішна кар’єра у Львові, робота у гривнях хороша, а в тридцятирічного Діми багата родина й власна хата в селі під містом.
Познайомилися вони випадково в парку Високий Замок, куди Дмитро зайшов, чекаючи маму, що ходила по базарі, а Лесю ледве витягли туди подруги.
Помітили одне одного, обмінялися номерами так і почалося їхнє спілкування. Діма намагався здивувати Лесю, приїздив у місто, був уважним і щирим і Леся здалася. На відміну від знайомих хлопців, він був по-доброму відвертий, простий.
Потім він зробив їй пропозицію і вона погодилась.
Ну що, доню? Спробуй. Дмитро хлопець сільський, роботящий, добрий, погодилася мама. Не вийде повернешся додому, до Львова, в квартиру.
Лесі не було чого втрачати. Робота дозволяла працювати дистанційно добре, що начальство в Києві це впровадило. І вона вже не юна, а кажуть, у селі ще й повітря чисте! Хоча…
Дмитре, а як я туди поїду? перепитала Леся.
Як моя наречена. А через рік справимо весілля і поїдемо у відпустку. Я до того часу назбираю гривень, щоб не паритись за гроші, задумливо відповів хлопець. Я розумію, що ти звикла до іншого життя.
Начебто все правильно, а Лесю мучили сумніви, і вона не могла зрозуміти чому. Тож вирішила просто ризикнути й спробувати!
Так і зробила: взяла тижневу відпустку, зібрала валізу, зачинила свою двокімнатну квартиру, за яку працювала не один рік, і вирушила на авто у село до Дмитра.
Перший вечір їй сподобався. Літо було спекотним вони разом полили город, приготували вечерю. Загалом, у парі все робилося швидко і приємно.
Лесю, до нас їдуть мої батьки! в пятницю звечора, раніше звичайного, Дмитро повернувся з роботи.
Нащо? розгубилася Леся.
Познайомитися і допомогти. Ще брат з дружиною будуть, Дмитро хвилювався, крутився по кімнаті.
Надовго? насторожилася Леся.
Сподіваюся, що ні! Але не переймайся, ми з усім впораємось, подивився чоловік уважно.
Після цих слів Лесю остаточно скував неспокій.
Не переймайся, доню, сказала по телефону мама. Випробування і для них, і для тебе. Не піде повернешся. Найголовніше, що є куди!
Дійсно, чого я переймаюсь? Я ж іще не дружина! подумала Леся. Врешті-решт, хто її тут з’їсть?
Вона саме докладала останнє до столу, як підїхала машина гості прибули.
Ну здоров, невістко! усміхнена Марія Михайлівна, кремезна жінка з коротким темним волоссям і густими віями, притисла до себе сина і кивнула Лесі.
Кремезний, з животиком батько, привітався з сином, кивнув Лесі.
Високий брат Влад жартома знайомився з майбутньою невісткою, а його дружина, білява і румяна Оксана, стиха оглянула Лесю, повернулась до чоловіка:
Що дивишся? Ходи допомагай! і попрямувала до авто по свої речі.
Леся запросила всіх до столу сподівалася, що тиша і напруження розвіється. Готувати вона вміла!
Ой, як гарно накрили! Молодці, похвалила Марія Михайлівна.
Петро Сергійович вдоволено пробуркотів.
А це що? Курка? Хто ж так готує? невдоволено ковиряла виделкою Оксана. Понапридумували бозна-що, а потім їж
Чого ти? Смачно ж! Влад став на бік Лесі.
Тобі аби набити живіт чим попало, пирхнула Оксана і кинула виделку.
Діма кинув винуватий погляд на Лесю.
Оксано, поважай себе! І не заздри. Леся старалася, заступився хлопець.
Імя у неї яке! Як наша телиця теж Леся, буркнула блондинка.
Леся ледь стрималась від сміху.
Що таке? перепитав тихо Дмитро.
Просто Оксанкою звуть морську свинку у моєї подруги, також тихо відказала Леся.
Усі почули.
Марія Михайлівна незадоволено подивилась на Оксану, чоловіки ледь стримували сміх, а Оксана розлютилась.
Хто ти така, щоб мене ображати? вїдливо кинула вона Лесі.
Як ти можеш, так і я. Мабуть, таке спілкування для тебе звичне, знизала плечима Леся.
Влад із захватом глянув на братову наречену.
Я дружина Влада! А ти просто співмешканка! підвелася від столу Оксана. Марія Михайлівна зітхнула з полегшенням у підтримку невістки.
Зате я вихована а коли в гостях, не буваю грубою, парирувала Леся.
Я не до тебе приїхала, торжествувала Оксана.
Я тебе й не кликав, втрутився Дмитро. Ви надовго приїхали?
Застілля стихло. Усі здивовано дивилися на господаря.
Дамо твоїй пані сільське життя спробувати й поїдемо, втрутилась мама.
Мамо, не треба. Ми й самі впораємося.
Ага, ледарку на плечі посадив і щасливий. Скільки тебе вистачить? не вгамовувалась Оксана.
Ледарка у нас одна. Точно не Леся, Дмитро не згаявся. А тепер, дорогі гості, дякую за вечерю, можете відпочити.
Дмитро взяв Лесю за руку, і разом під осудливими поглядами стали прибирати після вечері.
Леся подумала добре, коли є захист за спиною. Себе образити вона тут не дасть! А не піде завжди може повернутися до Львова.
Ранок суботи почався не найліпше.
А що це ми спимо? В нас до обіду не лежать! влетіла в кімнату свекруха. Пора вже сніданок робити.
Леся кинула око на годинник восьма ранку.
Маріє Михайлівно, в холодильнику все є до сніданку, заховала під ковдру плечі Леся. Можна я одягнусь?
Ой, дивіться, яка пані, замахала руками свекруха. Їжу ще треба приготувати. Давай вставай!
Марія Михайлівна сердито вийшла, грюкнувши дверима.
Одягнувшись, Леся спустилася на кухню.
О, вже прокинулась? радо зустрів її Дмитро, біля плити.
Якби я не розбудила, спала б і далі, кинула свекруха.
Леся скрипнула зубами.
Мамо, нашо було заходити в кімнату? ошелешено подивився Дмитро. Я ж просив!
Ще й ледача у вас! підкинула Оксана.
Тебе ніхто не питав! огризнулася Леся.
Що такого? Сільське життя раннє: корову заведете о шостій вставайте, єхидно глянула блондинка.
Корову заводити не збираємось, відповів Діма.
Чому? Своє молоко, сметанка А, ясно! Леся не вміє доїти, рано вставати, куди їй, насміхалась Оксана.
Ти ж теж не вмієш, а нічого жиєш, пирснув Дмитро.
Як тільки ця Леся зявилась ти став злим, докинула свекруха.
Дмитре, я поїду у Львів. Як твоя рідня поїде і ти надумаєш зателефонуй, встала Леся.
Що? Ти руйнуєш нашу родину! Син зовсім про нас забув все для тебе! вигукнула свекруха. Приймати таку не будемо! Ламаєш нашу сімю!
Досить! гримнув Дмитро. У хаті стало тихо.
Не подобається, що хочу власну сімю? Я ж поїхав від вас, почав будувати своє, а ви навязуєтесь!
Сину, ти все витрачаєш на цю Їй від тебе тільки гроші треба! зітхнула Марія Михайлівна. Сіла тобі на шию!
Мамо Леся себе сама забезпечує. Я гривні на весілля збираю, тихо сказав Дмитро, затримавши Лесю. Хочете добра їдьте до себе! До нас лише за запрошенням. Особливо Оксана!
Поки рідня приходила до тями, Дмитро відвів Лесю в кімнату, а сам зайшов до сімї, яка спішно пакувала речі.
Вибирай: або я, або вона! з обуренням кинула мама.
А як Оксану ви прийняли? зітхнув Дмитро.
Не порівнюй! вирізала Оксана.
Батько і Влад з цікавістю стежили за суперечкою.
Ну? нетерпляче прискорила мама.
Я вибираю щастя! з викликом сказав Дмитро.
Тоді більше не маєш сина! пішла з дому. За нею Оксана.
Якщо що, ми з тобою! усміхнувся батько. Маму я заберу!
Влад обійняв його братньо. Тримай своє щастя! А ми в сімї щось змінимо!
Рідня поїхала.
Лесі було ніяково, але вона нарешті зрозуміла Дмитро і його почуття до неї справжні.
Вони знову взялися до справ разом, підтримуючи одне одного а в родині Дмитра настав свіжий період.
Мамо, Оксано! Ми купили вам корову! Влад дивився на них серйозно.
Ти що, цілком з глузду зїхав? хитала головою Марія Михайлівна.
Ні, просто Оксана ранком її доїтиме й вестиме на пасовище. Ми вирішили, що вам цього не вистачало, вів далі Влад.
Це вже не смішно! обурилась Оксана.
Ви ж самі Лесю цьому вчили! А ще сніданок о 7-й, не бутерброди, а щось серйозне село є село, додав Петро Сергійович.
Вчили вони весело маму й Оксану!
Те, що адресували Лесі, подарували їм тож Марія Михайлівна згодом помирилася з сином, але навідуватись до Леся таки боялася раптом вона ще щось, чого вони не вміють…
А Дмитро нарешті зробив пропозицію своїй коханій і на весіллі гуляли всі!
Не можна сказати, що Марія Михайлівна з Оксаною полюбили Лесю, але вже мовчали знали, чим це може закінчитись.
А Леся була щаслива. Вони з Дмитром все робили разом, підтримували одне одного і більше не боялися несподіваних гостей.
