Свекруха і економність це взагалі одne і același. Вона вважає, що не має сенсу купувати щось для новонародженого, якщо купа родичів мають дорослих дітей і можуть віддати дитячий гардероб. Думаю, ви уявляєте, як виглядають речі, які переходили вже через десяток малюків. Ось тому мені і не треба це скарб.
Спочатку ми жили в орендованій квартирі і свекруха особливо не втручалась. Але як тільки ми придбали власне житло у Києві, вона взялася за наш ремонт з таким ентузіазмом, що навіть народний фронт позаздрив би. Говорить, плитку викладе знайомий сантехнік, проводку її кум, ремонтне братство повністю готове, нічого платити не треба.
Я вже бачила, чим це закінчується на її квартирі: ходить і перечіпається через хвилі на підлозі. Коли я ввічливо відмовилася від будівельної мафії, свекруха негайно оголосила мене марнотраткою і нарікала, що з такими витратами ми ось-ось розоримося.
Як тільки ми вирішили змінити меблі, почався другий сезон цирку. Свекруха обдзвонила всіх родичів: давайте активізуємо свої склади і винесемо на світ старі дивани, шафи й килими, які давно бачили кращі часи. Коли я чемно відмовилась, почула лекцію про те, що з таким підходом ми швидко опинимося на дні.
На щастя, мій чоловік мене підтримав: заробляємо гривні чому б не облаштувати квартирку по-людськи? Врешті-решт зробили все так, як нам хотілося, хоч свекруха й була страшенно ображена.
Звертаю увагу: я не якась там чисто нову одяг шукаю. Моя сестра Оксана часто віддає мені свої сукні та светри вони стильні, без дірок і плям, ідеально влаштовують. Але брати абищо лише тому, що це даром ні, дякую! Я краще куплю кілька якісних речей для дитини, ніж буду накривати ним підлогу.
Для чого ці марнотратиства? вигукує свекруха, У нас в сім’ї стільки дітлахів, бери, що лишилось!
Знаю я ці речі… Вони перекочовують з рук в руки уже років десять, вигляд у них наче після бойових дій: плями, латки, діри, гудзики всі кудись втекли, застібки взагалі здались.
Інша родичка принесла нам ліжечко ще від пра-куми. Без бортика, поламані ніжки навіть чоловік не зміг полагодити. Це родинне надбання перекочувало на дачу, а я купила красиву колиску.
О, ви багатії! обурюється свекруха, Ось зараз витрачаєшся, а в декреті ще пошкодуєш. Та й заплачеш, що мене не послухала!
Якось мені байдуже, чи вона образиться, чи ні. Я маю повне право дбати про свою дитину так, як вважаю за потрібне. Навіть якщо буде фінансова криза, мої батьки завжди підстрахують, і ми точно не загинемо без старих диванів та ліжечок.
