У давні часи, колись у нашому краї, жили собі Тетяна та Олег, вже десять років як одружені.
Таня мала матір та вітчима, який виховував її від трьох років. Молодший брат Артем не був йому рідним, тільки сестричка Марічка його кров. Але ніколи він не ділив дітей на своїх і чужих.
Коли Таня вийшла заміж і поїхала до чоловіка, Марічці було лишень вісім.
З вітчимом Олег одразу знайшов спільну мову. І не дивно Василь Іванович умів знайти підхід до будь-кого, чи то дитина, чи дорослий. Він спілкувався на рівних, знаходив спільні інтереси.
Про тещу Олег нічого поганого не казав, але з Василем Івановичем зблизився відразу й почав звати його татом.
Його власного батька вже не було. Мати поїхала до тітки, захворіла і залишилася там назавжди. Будинок заповіла синові.
Таня й Олег переробили все на свій лад. Допомагав батько. Мати Тані нарікала як можна переїхати з міста в таке місце?
Мамо, це ж містечко! Велике! Навіть пятиповерхівки є.
А ти в хаті, на околиці отже, село
Минуло десять років. У сімї підростали син і донька. Артем після навчання залишився у місті, далеко від рідного краю. Молодша сестра вийшла заміж. Житла в них не було, і вони зняли квартиру. Гроші на оренду давали мати й батько Марічки.
Нехай живуть у нас, запропонував Василь дружині.
Я не проти, але треба поговорити.
Про що?
Навіщо ти змінив роботу?
Вже говорили. Діти самі заробляють. Мені важко на двох роботах, а після хвороби ще гірше. Витрати вже менші.
Марічці потрібна квартира.
У неї чоловік є.
Не забувай, що ти живеш у моїй квартирі й усе життя тут прожив.
Знову починаєш? І тепер будеш мені це докоряти до кінця віку?
Вибирай! Працюй на квартиру для доньки!
Який вибір? Працювати чи що?
Або йди.
Я не зможу так працювати, ти ж знаєш.
Тоді я подаю на розлучення. Іди. У тебе ж є будинок.
Будинок? Ти його бачила? Що з ним стало за ці роки
Мене не цікавить. Ти ж не хотів його продавати.
Василь Іванович мовчки зібрав найнеобхідніше.
Забирай все, інакше решту викину.
Майже все життя прожили, тобі на пенсію через рік. Мені вже шістдесят три
Треба було молодшу знайти. Дарма я тоді погодилася за тебе вийти. Хто б мене з двома дітьми взяв? Заважали
Це ти про дітей?! Я піду. Решту речей заберу за тиждень. Потерпи
Мамо, а де тато?
Ти ж знаєш, що він тобі не батько.
І що? Він мій батько, іншого немає.
Ми розійшлися. Сюди переїжджає Марічка з чоловіком.
Що?! А тато де?
У своєму селі.
І Марічка погодилася відправити слабкого батька туди?! Як ти могла?!
А тобі що?
Це ж не людськи! А Артем знає?
Навіщо йому? Він далеко. А ви навіщо приїхали?
Так, заїхали. Завтра в відпустку їдемо, потім до Артема заглянемо.
То що вам від мене треба? Гроші на ремонт потрібні, сестра вагітна. Нічого не дам. Дітей привезли? Сидіти не буду.
Нічого не треба. Гроші є, діти з нами. Ми не за цим. А коли ти збиралася нам про розлучення сказати?
Навіщо вам? Він тільки Марічці рідний.
Коли нас любив і годував, був рідним, а тепер чужим? Неправильно це, мамо
Не тобі мене судити! Я для вас старалася!
Олег вийшов із хати на початку розмови, коли зрозумів, що батька вже немає. Ледве додзвонився Василь Іванович зазвичай телефон вдома залишав, але тоді йому пощастило.
Звичайно, не мені. Він для нас старався. Час покаже
Тетянко, ходімо, Олег потягнув її за руку. Я все дізнався. Діти у воза. Їдемо до діда.
Дізнався? Їдемо.
Ледве випитав. Не хотів казати.
Молодець. Я ж адреси ніколи не знала. Нам не казали, ми туди не їздили.
Василь Іванович зустрів їх біля старої хати.
Діду, а в тебе бабуся зла живе вдома? запитали онуки.
Ні. Вона в місті залишилася.
Таня й Олег засміялися. Жарт вдався, хоча настрій у батька був важкий. Він радів їхньому приїзду, але це давалося йому нелегко.
Навіщо ви мене знайшли?
Як тут можна жити?! Приїхали подивитися й вирішити. Чому не сказав?
Навіщо турбувати? Твоя мати все пояснила, я зрозумів.
Я її теж зрозуміла. Але як ти тут житимеш? Літо ще, а зима? Речі всі перевіз?
Усі. Тут нічого немає, лише старий посуд. Та нічого. Як вийшло, так і житиму.
Звичайно, житимеш. Збирай речі, тату. Їдемо до нас.
Так, тату, збирайся. Решту потім заберемо.
Не можу я їхати, я не сам.
Бачимо, що не сам. А ми все збиралися собаку взяти. Діти просять.
Підкинули його, ще малий
Давай і його. Бу
