– Не журись, Славку! Хоч так, але Новий рік ти відсвяткував на всі сто!

Ну й що, Славку! Не журися! Зате Новий рік ти на славу відсвяткував!

Ось і рідне місто. Славко зійшов з поїзда, вийшов на привокзальну площу та пішов до автобусної зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.

Настрій у нього був гіркий попереду чекала нелегка розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме йому, скаржитиметься, що він байдужий егоїст.

Але хіба він байдужий? Він навіть хотів привітати її з Новим роком, а вона вимкнула телефон. Обиделася!

Три дні він намагався їй додзвонитися, але вона не брала трубку. Ну, тоді й він образився і перестав дзвонити.

До того ж, вона навіть не спромоглася привітати його батьків і сестру, не кажучи вже про нього. Ось він зараз і скаже їй це прямо у вічі.

Не тільки вона може звинувачувати у неї теж є помилки, так що нехай відповідає! Як кажуть: найкраща оборона це напад.

Славко підбадьорився і ввійшов у свій підїзд у бойовому настрої.

Квартира зустріла його тишею.

Гей! Хто тут є? Олесю, я приїхав! голосно гукнув він, але у відповідь мовчанка.

Зайшов на кухню нікого, заглянув у кімнати порожньо. Але одразу помітив зміни: біля стіни не було дитячого ліжечка, зникли комод із пеленальним столиком та візок, який подарували її батьки.

Славко швидко перевірив шафу половина, де висіли речі дружини, була пустою.

Вона що, збожеволіла? Кинула мене? подумав він.

Набрав номер тещі ніхто не відповів. Тоді вирішив зателефонувати Маряні подрузі Олесі. Теж тиша. Нарешті додзвонився до Івана, чоловіка Маряни.

Ване, привіт! Дай Марянці трубку, не можу до неї додзвонитися.

Вона з дитиною у селі там Новий рік зустрічали. Звязок поганий.

Я вчора повернувся треба було на роботу. А вони ще відпочивають. До чого тобі Маряна?

Може, вона знає, де моя Олеся. Приїхав а її нема, і дитячих речей теж.

Слухай, а хіба твоя дружина мала ось-ось народжувати? Ти що, на свята поїхав, а її саму залишив? здивувався Іван.

Вона сама не хотіла їхати. Хоча термін був на 10-11 січня. Встигли б повернутися.

Вітаю, дурню, ти йолоп! усміхнувся приятель.

Чому?

Бо ти, мабуть, уже холостяк. Дурень! Подзвони в лікарню, вона, напевно, там.

Десять днів тому.

Не розумію, Славку, казала мати. Чому ти маєш сидіти вдома? Не хоче Олеся їдь сам. Термін ще не близький, встигнеш повернутися.

До того ж, вся родина збереться: тітка Люба з дядьком Петром, Наталка з Юрком, Іринка з Олегом. І ми з батьком, і Оксана з Романом.

Оксана замовила нам будиночок у лісі з 30 грудня по 2 січня. На Новорічну ніч буде банкет із артистами. Я за тебе заплатила, потім повернеш. Побудеш з нами до Різдва, а 7-го поїдеш. Якраз до терміну Олесі.

Але Олеся відмовилася:

Славку, я можу пологи почати будь-коли. Уяви: усі гуляють, а в мене схватки. До того ж, готель за містом чи встигне швидка? Ні, я не поїду.

Мама каже, що тепер жінки вагітність за хворобу вважають, а пологи за подвиг. Вона нас трьох народила і в декреті не сиділа.

Славко розумів, що Олеся частково права. Але уявив, як нудно буде вдома в новорічну ніч: лише вдвох за скромним столом Олеся вже сказала, що готувати не збирається. І йому стало сумно.

А родина в цей час веселитиметься в ресторані. Врешті, він поїхав сам.

У готелі було дуже весело. О пів на першу він вийшов подзвонити дружині, але вона не взяла трубку.

Ну й добре, ображається. Але сама винна могла б бути тут з усіма, подумав він.

Наступного дня мати висловила невдоволення невісткою:

Олеся навіть не подзвонила, не привітала нас. Бач, яка горда! Ти розпустив дружину, сину.

Вона не розуміє, що таке родина. Ми тут усі разом, а вона там одна. Нехай подумає.

А Олесі цієї ночі було не до них. Якщо вона кого і згадувала, то лише Славка, а не свекру зі свекрухою.

Її батьки, дізнавшись, що дочка сама на свята, запросили її до себе. Вони не планували бенкету.

Брат Олесі працював без вихідних, тому батьки зустрічали Новий рік удвох.

31 грудня о девятій вечора, коли вони накривали на стіл, у Олесі почалися пологи.

Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом на машині.

Олеся зустріла Новий рік у пологовому, а батьки чекали внизу. Вона стала матірю сина

Славко подзвонив у лікарню.

Шевченко? Вчора виписалася.

Як виписалася? Хіба вже народила?

Так. Першого січня, о пів на першу.

Хто її забирав?

Молодий чоловіче, ми таке не записуємо!

Славко

Оцініть статтю
ZigZag
– Не журись, Славку! Хоч так, але Новий рік ти відсвяткував на всі сто!