Ось історія однієї свекрухи. – Ви не повірите, з ким я щойно познайомилась!
Соломія залетіла додому, швидко помила руки і прямо на кухню. Батьки вже сиділи за столом.
Дівчина перепросила, що спізнилась на обід, і почала розповідати неймовірну новину. «Ви не уявляєте, з ким я сьогодні зустрілася! Мій брат знайшов собі дівчину. Гарненька, весела, русява – як соняшник. Звати її Олеся. Працює на автомийці, куди ми їздимо мити машину. Там вони й познайомились. У них, здається, все серйозно. Яка ж новина!» – щебетала Соломія.
Батько, Тарас Іванович, підвів голову від тарілки і з усмішкою сказав, що це добре, а то він уже поча сумніватись у синовій орієнтації. Мати Соломії, Наталя Петрівна, обурилась на чоловіка й засмутилась, що син знайшов собі дівчину на автомийці.
«Хто там може працювати? Тільки ті, кого нікуди більше не взяли. Ні освіти, ні манер, ні виховання. І взагалі – автомийниці. Жодна з них нашому синові не пара», – не вгамувалась Наталя Петрівна.
Тарас Іванович не погодився із дружиною: «Ну, чого ти так? Люди різні. Можливо, дівчина там підробляє, а сама на заочному вчиться. Це ж не страшно, коли людина працює. Значить, гроші цінує. І синові клянчити не буде, раз сама заробляє. А ти вже й засудила, навіть не побачивши її. Може, вона чудова. Не думаю, що наш син кого попало собі обирає».
Але Наталя Петрівна була навіжена: «Піду й подивлюсь на цю красуню. Що вона нашому синові в голові закрутила. Зроблю так, що її звільнять – нехай не лізе до заможних хлопців. Шукала б собі когось простішого».
Наступного дня вона дійсно пішла на автомийку. З порогу влаштувала скандал: кричала, вимагала покликати Олесю, яка «синові на шию вішається», і вимагала її звільнити за «роман із клієнтами».
Але дівчина на вході, Віка, сказала, що не знає такої – можливо, вона з іншої зміни – і запропонувала прийти завтра. Наталя Петрівна, звісно, хотіла тут же пристигнути «непутящу» Олесю, але нічого не вдіяла – пішла геть, як кажуть, «не солоно хлебавши». Але пообіцяла повернутися.
Віка підійшла до Олесі й сказала, що не варто було заводити стосунки з клієнтами – це й справді причина для звільнення. Але Олеся відповіла, що вони з Іваном вже рік разом. Вона спочатку й знайомитися не хотіла, але він наполягав. Тепер хоче познайомити її із батьками, але вона тягне – хоче спочатку закінчити університет, знайти гарну роботу.
А поки їй потрібна ця робота – вона навчається й живе в гуртожитку, а гроші у батьків брати не хоче. Віка пообіцяла не розповідати про інцидент, але Олеся має попросити Івана поговорити з матір’ю, щоб та більше не влаштовувала скандалів.
Ввечері Іван прийшов додому й одразу ж строго сказав матері: «Що ти робиш? Хочеш, щоб ми посварились? Олеся на автомийці тимчасово. І взагалі – будь-яка праця шановна. Ти її навіть не знаєш. Вона добра й розумна дівчина. Я її люблю. Якщо ще раз прийдеш туди – я виїжджаю з дому, заберу Олесю, і ми житимемо окремо. Тоді нас і не побачиш. Не лізь у наші стосунки. Я хочу на ній одружитись. І це останнє слово».
Наталя Петрівна мовчала. Вона знала свого сина – пустих погроз він не кидає. Як сказав, так і зробить. Втрачати його вона не хотіла, тому вирішила більше не ходити на автомийку.
Минуло два роки. Іван і Олеся одружилися. Родичам на весіллі дуже сподобалось. Наталя Петрівна з гордістю повідомила, що їй у підготовці допомагала невістка. Олеся виявилась гарною й розумною дівчиною: закінчила університет із червоним дипломом, знайшла роботу в компанії й заробляє не менше за її сина. А ще вони чекають дитину – Олеся вже на третьому місяці. Іван ледь переконав її вийти заміж – вона хотіла спочатку пожити в цивільному шлюбі. Добре, що Наталя Петрівна тоді послухала сина й не втрутилась у стосунки.
Тарас Іванович підійшов до дружини і запросив на танець. Шепнув їй на вухо, що йому дуже пощастило з дружиною – так само, як і синові. Вони приєдналися до весільного вальсу молодят і кружляли під музику.
А як ви вважаєте – чи варто матері вибирати наречену для сина?
