**Підступний сюрприз: Таємний план свекрухи**
Марічка ще спала, коли різкий дзвінок у двері розірвав ранкову тишу їхньої квартири на околиці Львова.
— Богдане, відчини, — прошепотіла вона, штовхаючи чоловіка в бік.
— Сплю, — буркнув він, натягуючи ковдру.
Марічка, зітхнувши, вилізла з-під теплого покривала і, шаркаючи капцями, поплелася до дверей. Відчинивши, вона завмерла: на порозі стояла свекруха.
— Ганна Іванівна? Що ви тут робите? — очі Марічки округлилися від здивування.
Свекруха, не удостоївши невістку відповіддю, мовчки зайшла в квартиру, залишаючи за собою шлейф різкого аромату парфумів.
— Марічко, хто там? — Богдан, теручи очі, з’явився в коридорі.
— Мовчиш? Ну, розкажи дружині про наш сюрприз! — Ганна Іванівна глянула на сина з легким глузом.
— Який сюрприз? — Марічка різко обернулася до чоловіка, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття. Вона зрозуміла, що від неї щось приховують, але навіть уявити не могла, який удар її чекає.
— Знову? — Марічка дивилася на Богдана з розпачем. — Ми ж минулого тижня вже їздили до твоєї мами, допомагали з справами! Я втомилася, Бодю, давай хоча б ці вихідні проведемо удвох, спокійно…
Її голос тремтів, очі благали, але Богдан залишився непохитним.
— Марічко, ти ж знаєш, мамі зараз важко. Після смерті тата вона сама, не впорається. Я її єдиний син, мушу допомагати.
— І навіщо вона тепер приїхала? — Марічка намагалася тримати себе в руках.
— Я казав, їй потрібні шпалери, світло-бежеві, і ще дрібниці для ремонту.
— А замовити онлайн не можна? — з надією запитала вона.
— Вона не вміє. Поїдемо вихідними, заодно прогуляємося, розвієшся.
— Розвіятися в будівельному магазині? Оце розвага! — випустила Марічка, образа кипіла в грудях.
Але псувати собі вихідні вона не хотіла. Взяла телефон, швидко замовила все зі списку з доставкою, сама вибрала матеріали, сама сплатила гривнями. Свекрусі залишалося лише прийняти замовлення. Здавалося, тепер Ганна Іванівна не знайде приводу з’являтися в їхню квартиру. Доставку призначили на вечір п’ятниці, і Марічка подумала, що тепер усе під контролем.
Як же вона здивувалася, коли в суботу вранці свекруха з’явилася з величезними пакетами, наповненими шпалерами й банками фарби.
— Ви що, хотіли, щоб я сама таскала таку важчину? — Ганна Іванівна обвела невістку холодним поглядом. — Богдане, ти їй нічого не сказав?
— Ганно Іванівно, це мав бути сюрприз, — Марічка, ще у піжамі, нерішуче бурмотіла, стоячи в коридорі.
— Оцінила, — свекруха скривила губи й перевела погляд на сина. — Що мовчиш, мов води в рот набрав? Розкажи дружині про наш сюрприз!
— Який? — Марічка обернулася до Богдана, її голос задрижав. Вона відчувала, що зараз її світ зруйнується.
— Я переїжджаю до вас на кілька місяців, — з тріумфуючою усмішкою оголосила Ганна Іванівна, знімаючи пальто.
Марічка не встигла переварити цю новину, як свекруха кинула новий удар:
— А ви — до мене в село.
Ганна Іванівна величаво пройшла на кухню, а Марічка, схопивши чоловіка за руку, люто прошепотіла:
— Що це за новини? Які переїзди? Ми ж це не обговорювали!
— Вибач, не встиг сказати, — Богдан знизав плечима, ніби йшлося про дрібницю. — Мама запропонувала. Не хвилюйся, ми ж не завтра їдемо.
Марічка, стримуючи гнів, пішла у спальню. Сваритися при свекрусі вона не наважилася, але всередині кипіло. Ввечері Богдан нарешті пояснив.
— Марічко, подумай, це ж шанс! Зробимо ремонт у сільському будинку, як тобі заманеться. Додаси у портфоліо, клієнти повалять! Поки робитимемо ремонт, поживемо там. Мамі в її віці не можна дихати будівельним пилом, а за робітникамиА найбільший сюрприз чекав попереду – коли Ганна Іванівна несподівано зізналася, що все це було випробуванням, щоб побачити, чи справді вони здатні будувати щастя разом.
