– Ваш чоловік батько мого сина.
З такими словами до спокійно обідаючої Оленки підійшла незнайома жінка. Прямо сіла навпроти, навіть не перепитавши, й стала мовчки чекати бодай якогось здивування на свої слова.
– А скільки вашому хлопчику років? зовсім буденно, немов таке щось їй щомісяця говорять, відповіла Оленка.
– Вісім, Марина скривила губи. От не такого вона чекала: де сльози? Обурення? Волосся дибом? А тут жодної драми.
– Чудово, Оленка ледь посміхнулась та повернулася до неймовірного пирога з вишнями, який подавали тільки в цій затишній львівській кавярні. Ми з Сергієм одружені лише три роки, все, що було до мене, для мене нецікаво. Але одне питання, зробила вигляд зацікавленості, а Сергій знає?
– Ні, незадоволено відповіла Марина. Але це неважливо! Я подаю на аліменти! Він буде платити, ясно?
– Буде, звісно буде, згодилась Оленка. Сергій обожнює дітей, якби знав давно взяв би участь у вашому житті. Як, до речі, вашого сина звати?
– Назар, якось машинально кинула Марина, потім насторожилася. Тобі все одно, що в твого чоловіка дитина на стороні?
– Ще раз повторю, все, що було до нашого шлюбу, мене взагалі не врізається. Оленка добродушно посміхнулася. Я ж не маленька, розуміла, що виходжу заміж не за першокурсника. В дорослого чоловіка могли бути стосунки до мене це нормально. Мені важливо, що зараз я одна-єдина для нього.
– Добре, зустрінемось у суді. Готуйтесь діставати гроші, буду вимагати усе, що Назару належиться згідно закону.
Марина вийшла, залишивши по собі настільки різкий запах парфум, що Оленка ледве втрималася, щоб не поморщитися: таке враження, що та вилила на себе півфлакону.
– Ну, спробуй знизала плечима Оленка, доїдаючи останній шмат пирога. Ото цікаво, як тобі сподобається новина, що офіційна зарплата Сергія усього 30 000 гривень? Бізнес оформлений на батька А ще й хворою мамою він опікується. Так що отримати великі гроші не вдасться.
Навіть шкода стало малого. Може, навідатись до них? Дізнатися, як вони там живуть. І, можливо, домовитись про нормальну суму, щоб допомагати щомісяця Назарові.
Але то якщо Назар справді Сергіїв син А то таких “новин” у житті повно.
**********
Аналіз ДНК зробили швидко коли гроші є, й питання вирішуються блискавкою. Все ясно: Назар дійсно Сергіїв син.
До речі, хлопчинка Оленці здалася аж надто замкнутим. За півтори години очікування під кабінетом той не відірвався від лавки не зводив очей з підлоги, не просив мультиків, не бігав, не крутився. Ніби його там і не було. Якось не по-дитячому.
Стало ще цікавіше: мусить побачити, в яких умовах Назар виріс.
Будинок у гарному новому районі Києва. Консьєрж, чистота. Двокімнатна квартира під євроремонт. Скрізь дорогі брендові речі…
Оленка дивувалася: і як, маючи такі умови, жалітись на відсутність грошей?
– Через тиждень суд, кинула Марина, запускаючи її в квартиру. Там і поговоримо.
– Хотіла познайомитися з Назаром ближче. Сергій справді хоче брати участь у його житті на вихідні забирати, якщо Назар звикне.
– Та хто ж йому дасть! одразу спалахнула Марина.
– Суд, спокійно парирувала Оленка. Він батько, має право. А де іграшки, до речі?
– У мене й так грошей на одяг бракує, які ще іграшки? відмахнулася Марина зневажливо.
– Справді? Оленка кинула показовий погляд на дорогу сумку «Vuchka», речі з відомих магазинів, косметику, розкладену на туалетному столику. Бракує?
– Я ще молода, хочу побудувати сімю! затиснулась та скривилась Марина. І взагалі, не ваша це справа!
– А з ким Назар, поки ви по побаченнях гуляєте?
– Дорослий вже, сам вдома сидить. Ще питання є? Бо зустрінемось у суді!
– Я вимагаю, щоб кожна копійка, що виділять на Назарчика, була підзвітна, Оленка сама не бажала довго затримуватися тут. Дико було дивитися на ті материнські “турботи”! Боюся, вам рішення суду не сподобається…
*********************
– …суд постановив: позов Липко Марини Григорівни задовольнити частково, визнати, що Мельник Сергій Іванович є батьком Липка Назара Григоровича, зобовязати РАЦС внести відповідні зміни до свідоцтва про народження. У позові про стягнення аліментів з Мельника Сергія Івановича відмовити. Зустрічний позов Мельника Сергія Івановича щодо визначення місця проживання дитини задовольнити…
Оленка вдоволено усміхнулась: її мети досягнуто Назар тепер житиме з ними. Може, хтось і скаже, що вона забрала дитину у рідної матері, але ж це було на благо малого! Усі сусіди Марини в один голос казали: дитина їй не потрібна, лише кричить на нього, штурхає без сорому навіть при чужих людях. Дитячий психолог теж радив забрати хлопця. Та й учителі та вихователі в садку були тієї ж думки.
Тепер у Назара буде своя затишна просторна кімната, безліч іграшок, компютер Але головне справжня батьківська любов. Те, чого він досі не мав. І Сергій, і Оленка не могли вже уявити свого життя без цього чудового хлопця.
