Пролунав дзвінок у двері, і у квартиру, навіть не подумавши чемно поздоровитись, влетіла мов ураган свекруха Антоніна Яківна. Сина в коридорі вона, як футбольний мяч, обійшла боком, навіть не звернувши уваги.
Катрусю, ну розповідай, голубко, які в тебе секрети від чоловіка? і наче так і треба, втирається на кухню, вже шукає очима щось підозріле.
А що сталось, мамо? Вам сьогодні обовязково треба було прийти? Катерина ледь прокинулась із подиву, а син Тимко мовчки сховався за шафу, бо з бабусею краще не сперечатись.
Коли Олексій увійшов до хати, стояла тиша глибока, як у підвалі під час повітряної тривоги. Катерина ще з ранку попереджала, що затримається на роботі старший бухгалтер, звітність горить, ревізія на носі.
Олексій на автоматі пройшов на кухню, відкрив холодильник порожньо, навіть миска з салом порожня. Зітхнув, заварив собі чаю, нарізав шмат хліба з ковбасою, і вмостився перед телевізором. Увімкнув канал, шукає футбол, а тут дзвінок улюблений «гостинець» в особі мами.
Олексій, слухай сюди! Мені тут Лідія Петрівна таке розповіла, ти не уявляєш!
Що трапилось, мамо? показово ввічливо питає син.
Та твоя Катруся має ще одну квартиру, уявляєш? Здає її і гроші ховає! Та ще й не просто так вже два роки здає, і жодної копійки в родину! Це ж Валентина з «трійки» усе знає, її племінниця там живе. По сімнадцять тисяч гривень на місяць платить і в захваті, що дешево!
Мамо, ви Валентину менше слухайте, вона доки до ринку дійде, три версії однієї історії складе, а ви все до серця берете!
Я розумію, вона артистка ще та, але ж тут усе серйозно, бо дівчина своїми словами казала: «Катерина сама квартиру віддала, гроші лічить». Уяви! А це вже не перші квартиранти, вже рік, як ті змінились.
Ну це поворот, Олексій почесав потилицю. Але чому ж Катя нічого не казала?
А ти сам її спитай, коли прийде. Зараз грошей нахапає й розлучиться з тобою, он вже бачила таких, театрально плаче Антоніна Яківна.
Катерина зявилась лише під вечір. На кухні застала родину Антоніна Яківна вже гречку з котлетами готує, настрій бойовий.
Входить Катя, а на неї двоє дивляться суворо, мов перевіряють документи на блокпосту.
Почала Антоніна Яківна:
Ну, розказуй, Катрусю, які в тебе є секрети від чоловіка?
Та наче нема, пожимує плечима Катя.
А квартира на Богдана Хмельницького, будинок тридцять пять? у голосі бабці звучить інквізиція.
А до чого тут квартира? Я нічого не приховую! дивується Катя.
От як! Здаєш, гроші у кишеню, а рідному чоловіку ні пари з вуст!
Серйозно, Катю? раптом Олексій заговорив. А звідки в тебе та квартира? І чому я, мов дурник, нічого не знав?
Квартира це спадок від тітки моєї мами, Дарії Семенівни. Я ж казала, мамина двоюрідна сестра. Вона померла майже три роки тому, я тобі й казала, тільки ти тоді зітхнув: ну, хоч не треба тепер до тої баби йти по вихідних!
А на похорон тебе просила ти сказав, що роботи по вуха й часу нема.
А чого вона квартиру тобі залишила? вклинюється Антоніна Яківна.
А тому, що, окрім мене, її ніхто не відвідував, знизує плечима Катя.
А чого чоловіку нічого не сказала? Теж твоє майно? не вщухає свекруха.
Рідна, а яке Олексій має відношення до моєї спадщини? Це собисте!
Як яке? Він же твій чоловік!
То й що? Чоловік, не податковий інспектор же! Катя не здається.
Ну нічого собі! Гроші мала вносити в родинний бюджет, а не тратити на нові сукні! обурюється свекруха.
Це моє, маю право. Спадщина особиста справа! відрізає Катя. Я ж тобі про свої премії не допитуюсь!
Послухай, минулого року я машину ремонтував усе віддав, а ти мовчала, що гроші є? ввімкнувся Олексій.
То ти ж їздиш на ній! А мене, як просиш підвезти кажеш «Ось, Катю, бери таксі». За минулий рік ти мене тричі підвіз: до базару, бо ключі лишив удома, та ще коли я руку потягнула.
А для чого мені свою спадщину вкладати в твої поламки?
Ну й скільки там вже назбирала? допитується баба.
Якихось пару гривень і пару невитрачених нервів, сміється Катя. До речі, Феді (дзвонила до Олексія за Федька з дитинства), а ти про доньок згадав? Коли останній раз перераховував гроші Софійці й Уляні на навчання?
Так вони ж вже самі працюють! оправдовується Олексій.
Вчаться й підробляють! Щоб зовсім на себе заробити, часу на навчання не залишиться.
Значить, через мене мовчала? запитав Олексій.
Не хотіла оцього балагану, що зараз. І ще маю «живий» приклад як ваша Антоніна Яківна молодшому синові дала квартиру Олени продавати заради дачі, а потім на себе оформила. Олена тепер і шашлики друзям на «її» дачі не може влаштувати! Зате сапати завжди ласкаво просимо!
Неправда! обурилась Антоніна Яківна. Я для сімї стараюсь!
От і беріть із вас приклад, Антоніно Яківно, з усмішкою відповідає Катя.
Олексію, чуєш, твоя жінка мене принижує!
А я, може, правду кажу! посміхається Катя. Дізнались про спадок одразу набігли! А навіщо, кажу, прибігли?
Як навіщо? Щоб тобі совість повернути і фінанси в сімю залучити!
Вони й так у сімї на дітей піде і те, що я вважаю необхідним. А не на чергову фарбовану лавку чи твою ініціативу по косметичному ремонту даху!
Ми б разом вирішили, на що краще витратити! ще намагається свекруха домовитися.
Ой, боюсь, що мені 46, а не шістнадцять, і сама якось вирішу. А родичі на то й родичі, що гроші вічно в чужих кишенях рахують!
Я значить, не сімя? з образою зітхнула бабця.
Антоніно Яківно, моя сімя це я, чоловік і наші діти. А решта родичі! відрізала Катя.
Антоніна Яківна спробувала ще пару разів «взяти наляганням», але Катерину такими маневрами не злякаєш де сіла, там і встала! Так що, як кажуть у нас, шукає бабця правду, а знаходить чужі нервиРаптом з-за шафи обережно визирнув Тимко, насмілився й зашепотів:
Мам, а я коли доросту, дві квартири заведу. Одну для себе, одну, як у тебе для сюрпризу!
Катя розсміялася і підняла сина на руки.
Оце буде справжній чоловік, сам вирішить, на кого спадщину залишати.
Олексій у роздумах підійшов до вікна. Вечірня вулиця мерехтіла золотими ліхтарями. Він глянув на Катю стояла непохитна, хоч і втомлена, але вперта й жива. У погляді світло, і ні краплі провини. Він врешті примирливо зітхнув:
Добре, Катю, твоя спадщина твоє діло. Головне, щоб ми разом і діти щасливі. З грошима чи без, а сімя не банк.
Та ж я тобі заради того й не хотіла тягнути щоб не сваритися. А як буде треба підтримаю. Просто довіряй, і я так само, відповіла Катя.
Антоніна Яківна поворухнулась, одвернулась до стіни, ніби розглядаючи старий календар. Потім буркнула:
Он колись у мене лишалася скриня, так дід і ту до весілля від мене сховав. А потім удвох усе змогли, не з гаманця щастя росте.
Кухня потихеньку наповнювалась миром. Катя поставила чайник, Олексій дістав із шафи печиво, Тимко щось малював на аркуші, а Антоніна Яківна вже тихо критикувала телевізійне шоу замість невістки.
Все, мир? підморгнула Катя через стіл Олексієві.
Мир, відповів, торкнувся її руки, і в очах подяка за чесність.
А Тимко, забувши про сварки, вивів на малюнку: «НАША РОДИНА НАЙКРАЩА», до того ще й квартиру намалював, з великим, кольоровим серцем замість замка.
І справді що б там не поділили дорослі, у тій квартирі точно жила любов.
