Ось адаптована історія:
Досі Денис Лисиченко лишається вільним. Хоча колись серйозно збирався одружуватися, але також не зміг зрозуміти логіку своєї нареченої.
На момент, коли він зробив Олені пропозицію, вони зустрічалися близько року. Перші пристрасті вже вщухли, і Денис нарешті усвідомив — вона та сама людина, з якою хочеться йти по життю, бачити її щодня.
— Олю, будь моєю дружиною, — сказав він наполегливо, опустившись на одне коліно з кільцем у відкритій коробочці та букетом квітів у другій руці.
Оля не чекала цього слова в той момент, але відчувала, що щось таке назріває. Тому здивувалася і, звісно, зраділа.
— Звісно, коханий, — погодилася вона без вагань.
Оля була гарною дівчиною, а Денис їй підходив — високий, спортивної статури, із короткою стрижкою, завжди у спортивному стилі.
— Хочу, щоб у нас народилася донечка, схожа на тебе, — посміхнувся він.
— Будь-якої миті! — весело відповіла Оля.
Почали готуватися до весілля. Денис навіть не підозрював, що це стільки клопоту.
— Олю, це ж справжній весільний хаос, — казав він, коли вона тягла його по магазинах. — Я й уявити не міг, що стільки всього треба.
Виявилося, без фати, туфель, сукні, стрічок, шкарпеток та іншої дрібниці не обійтися. А він думав — запропонував, подарував кільце, сходили до ЗАГСу — і все.
Та нарешті Оля заспокоїлася, до весілля ще був час. Денис теж з полегшенням зітхнув, але одного дня вона прийшла з роботи й оголосила:
— Ден, шеф відправляє мене на тижневий тренінг у область. Тож доведеться трохи пожити окремо. Але, може, це й на краще — перевіримо почуття перед весіллям.
— А тобі не соромно? Він що, не знає, що у нас скоро весілля? — буркнув Денис.
— Знає. Але ж це не у день весілля! До нього ще три тижні. До того ж, тренінг — це шанс на підвищення і більшу зарплату. Нам же гроші потрібні, — переконливо пояснила Оля.
— Поки мене не буде, за тобою придивить Мар’янка, — додала вона після паузи.
— Оце ще! Її й так забагато, — занервувався Денис. — Ти що, не довіряєш мені?
— Довіряю чи ні — це вже моя справа. Але без нагляду тебе не залишу, це було б легковажністю. Тож Мар’янка буде стежити.
Мар’яна — подруга Олі зі школи, свідкиня на їхньому весіллі. Денис її терпіти не міг. Вона була гарною — білявою, з чудовою фігурою, але постійно лізла в їхнє життя. Завжди ходила за ними, приходила на вечері та ночувала у сусідній кімнаті.
Денис іноді жартома питав:
— Надіюсь, твоя Мар’янка не буде з нами спати в першу шлюбну ніч?
Проводив Олю в аеропорт, і, звичайно, Мар’яна теж приїхала. Попрощалися, Оля пішла на рейс, а Денис із Мар’яною повернулися додому. По дорозі він висадив її біля будинку.
Минуло три дні. Денис, маючи багато вільного часу, вирішив розважитися — подзвонив друзям, і вони запросили його на рибалку.
— Та коли ще випаде нагода посидіти з друзями по-холостяцьки, — подумав він і згодом заснув.
Але в четвер увечері подзвонила Мар’яна:
— Ден, як справи?
— Все добре, — відповів він.
— Може, тобі щось потрібно?
— Ні, не потрібно, я дорослий чоловік.
— Ну добре. Але в мене до тебе прохання.
— Яке? — насторожився він.
— Потрібно, щоб ти супроводив мене. Наша спільна подруга з Олею, колишня однокласниця Тетянка, святкує ювілей у закладі за містом. А в мене машина зламалася. Підвезеш? До речі, я спитала в Олі дозволу — вона не проти.
— Ось воно що, — це його аж ніяк не тішило. Краще б на рибалку.
— Ну, Дениску, будь ласка, — упрашивала Мар’яна. — Усі будуть парами, а я сама. А крім тебе, мені й кликати нікого.
— Дарма, — відповів Денис.
— Потім послухаю твої поради, а зараз погодься! — не відступала вона. — Олі ж сподобається, що ти під моїм наглядом.
Йому не хотілося їхати до незнайомої компанії, але відмовити не вийшло.
— Гаразд, подзвоню пізніше, — згодився.
Денису кортіло подзвонити Олі й поскаржитися на подругу, але подумавши, вирішив не робити цього. Адже сама вона просила Мар’яну за ним дивити.
Банкет був у п’ятницю о шостій. О п’ятій Мар’яна, гарна й наряд
